Тодоровський Петро Юхимович

Петро́ Юхи́мович Тодоро́вський (*26 серпня 1925, Бобринець, Зинов'євська округа, УРСР, СРСР — 24 травня 2013, Москва, Росія^[1][2]) — радянський український і російський кінооператор, кінорежисер, сценарист, композитор, актор. Заслужений діяч мистецтв УРСР (1967). Народний артист РРФСР (1985). Лауреат Державної премії Росії (1995). Лауреат кінопремії «Ніка» в номінації «Честь і гідність» (2003). Номінант на премію Оскар за фільм «Військово-польовий роман» в категорії «Накращий іноземний фільм». Учасник німецько-радянської війни. Батько Валерія Тодоровського.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Тодоровський (прізвище).

Тодоровський Петро Юхимович
рос. Пётр Ефи́мович Тодоро́вский
Зображення
Дата народження	26 серпня 1925(1925-08-26)
Місце народження	Бобринець, Зинов'євська округа, Українська СРР, СРСР
Дата смерті	24 травня 2013(2013-05-24) (87 років)
Місце смерті	Москва, Росія
Поховання	Новодівичий цвинтар
Громадянство	СРСР →  Росія
Alma mater	Всеросійський державний інститут кінематографії (1954)
Професія	кінооператор, кінорежисер, сценарист, композитор
Заклад	Вищі курси сценаристів і режисерівd
Членство	СК СРСР
Нагороди	Ніка Золотий овенd
IMDb	ID 0865421
Тодоровський Петро Юхимович у Вікісховищі

Біографічні відомості

Народився 26 серпня 1925 в місті Бобринець Кіровоградської області в єврейські родині. Батько — Юхим Гилєвич Тодоровський та мати — Розалія Цалевна Островська. Закінчив 9 класів середньої школи.

Після початку наступу німців на СРСР разом з батьками переїхав до Сталінграду. В листопаді 1941 родині Петра Тодоровського знову повелось тікати. Навчався в Саратовському військово-піхотному училищі, учасник Німецько-радянської війни, був командиром мінометного загону в 2-го стрілетському батальоні 93-го стрілетського полку в складі Першого Білоруського фронту. Брав участь в Битві за Берліна, в березні 1945 був поранений, відзначився в боях. Нагороджений орденами Вітчизняної війни І та ІІ ступеня, медалями.

У 1954 р. закінчив операторський факультет ВДІКу (майстерня Б. І. Волчека).

1955–1972 рр. працює на Одеській кіностудії (оператор, а з 1962 р. — кінорежисер).

За операторську роботу над картиною «Спрага» удостоєний Другої премії на Всесоюзному кінофестивалі у 1960 р.

У 1970 р. дебютував як актор у ролі старшого лейтенанта Володимира Яковенка в телефільмі «Був місяць травень» (реж. М. Хуциєв, сценарій Г. Бакланова). Пізніше зіграв кілька епізодичних ролей.

Грав на семиструнної гітарі, імпровізував. З 60-х також виступав як самобутній композитор — автор музики і пісень до фільмів (зокрема, до українських — «Сильніший за ураган» (1960) та «Над нами Південний Хрест» на вірші поета Г. Поженяна).

З 1975 р. — кінорежисер на «Мосфільмі».

У 1984 році картина режисера «Військово-польовий роман» (1983) була висунута на премію «Оскар» в номінації «Найкращий фільм іноземною мовою».

Велику популярність здобув фільм «Інтердівчинка» (1989).

У 1998-му поставив мелодраму «Ретро втрьох» — римейк картини А. Роома «Третя Міщанська».

Сценарні та режисерські роботи П. Тодоровського удостоєні безлічі різноманітних призів і премій на міжнародних та вітчизняних кінофестивалях (КФ «Вікно в Європу» у Виборзі, МФ фільмів про права людини «Сталкер» в Москві, КФ російських фільмів у Онфлері, ОРКФ «Кінотавр» в Сочі, МКФ в Женеві, ОКФ «Кіношок» в Анапі, Премія «Золотий Овен», МКФ авторського фільму в Сан-Ремо, КФ «Сузір'я», Міжнародний кінофестиваль у Токіо, Премія «Ніка», МКФ в Анкарі, МКФ у Празі, Всесоюзний кінофестиваль, МКФ у Вальядоліді, МКФ у Венеції тощо)^[3].

Нагороджений орденами і медалями.

Пішов з життя 24 травня 2013. Похований на Новодівичому кладовищі в Москві.

Сім'я:

• Батько — Юхим Гилєвич Тодоровський
• Мати — Розалія Цалевна Островська
• Старший брат — Ілля Тодоровський (1924—1942), учасник німецько-радянської війни, загинув під Ленінградом.
• Перша дружина: актриса Надія Чередніченко, в шлюбі народилася дочка. 
• Друга дружина (з 1962): Міра Тодоровська (нар. 30 липня 1933) — кінопродюсер.
  • Син: Валерій Тодоровський (нар. 8 травня 1962 р.) — російський сценарист, кінорежисер, продюсер, актор.

Фільмографія

Могила режисера Петра Тодоровського на Новодівичому кладовищі Москви

Кінооператор:

• «Весна на Зарічній вулиці» (1956, у співавт.)
• «Моя дочка» (1956)
• «Два Федори» (1958)
• «Спрага» (1959)
• «Ніколи» (1962) та ін.

Кінорежисер:

• «Ніколи» (1962, у співавт.)
• «Вірність» (1965, також співавт. сценарію)
• «Фокусник» (1967)
• «Міський романс» (1970, також співавт. сценарію)
• «Своя земля» (1973)
• «Остання жертва» (1975, також співавт. сценарію)
• «У день свята» (1978, також співавт. сценарію)
• «Кохана жінка механіка Гаврилова» (1981)
• «Військово-польовий роман» (1983, також автор сценарію)
• «По головній вулиці з оркестром» (1986, також співавт. сценарію)
• «Інтердівчинка» (1989, також співавт. сценарію)
• «Анкор, ще анкор!» (1992, також автор сценарію)
• «Яка чудова гра» (1995, також автор сценарію)
• «Ретро втрьох» (1998, також співавт. сценарію у співавт.)
• «Життя забавами повне» (2001, також автор сценарію)
• «У сузір'ї бика» (2003, також співавт. сценарію)
• «Ріоріта» (2008, також автор сценарію) та ін.

Примітки

1. У Москві помер кінорежисер Петро Тодоровський
2. Помер режисер Петро Тодоровський
3. Енциклопедія вітчизняного кіно: Петро Тодоровський (рос.). Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 21 березня 2015. [Архівовано 2015-04-02 у Wayback Machine.]

Посилання

• Пётр Тодоровский: «Меня интересует человек». Архів оригіналу за 12 лютого 2012. Процитовано 24 травня 2013.
• Фільмографія на kino-teatr.ru(рос.)
• Елена Ванина (30 січня 2013). Советы старейшин. Петр Тодоровский, режиссер, 87 лет. Афиша. Архів оригіналу за 2 лютого 2013. Процитовано 31 січня 2013.