Новоазовськ
місто Кальміуського району Донецької області. Адміністративний центр Новоазовської міської громади. З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Новоазо́вськ — місто в Кальміуському районі Донецької області України. Адміністративний центр Новоазовської міської громади. Розташоване на узбережжі Азовського моря, на схід від Маріуполя, поблизу від гирла річки Грузький Яланчик.
| Новоазовськ | |||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| |||||||||
 | |||||||||
| Основні дані | |||||||||
| Країна |  Україна | ||||||||
| Область | Донецька область | ||||||||
| Район | Кальміуський район | ||||||||
| Тер. громада | Новоазовська міська громада | ||||||||
| Засноване | 1849 | ||||||||
| Статус міста | з 01.12.1966 року | ||||||||
| Населення | ▼ 11 440 (01.01.2017)[1] | ||||||||
| Площа | 8 км² | ||||||||
| Густота населення | 1430 осіб/км² | ||||||||
| Поштові індекси | 87600—87605 | ||||||||
| Телефонний код | +380-6296 | ||||||||
| Координати | 47°6′53″ пн. ш. 38°4′48″ сх. д. | ||||||||
| Висота над рівнем моря | 21 м | ||||||||
| Водойма | Грузький Єланчик, Азовське море | ||||||||
| Назва мешканців | новоазо́вець, новоазо́вка, новоазо́вці | ||||||||
| Відстань | |||||||||
| Найближча залізнична станція | Маріуполь | ||||||||
| До станції | 47,5 км | ||||||||
| До обл./респ. центру | |||||||||
| - фізична | 99,4 км | ||||||||
| - автошляхами | 122 км | ||||||||
| До Києва | |||||||||
| - фізична | 665 км | ||||||||
| - автошляхами | 823 км | ||||||||
| Міська влада | |||||||||
| Адреса | 87600, м. Новоазовськ, Новоазовський район, вул. Гриценка, 92 | ||||||||
| Вебсторінка | Новоазовськ | ||||||||
| Міський голова | Сидоренко Олег Валерійович | ||||||||
|
| |||||||||
Підпорядковані населені пункти: Гусельщикове, Козлівка, Самсонове. За 10 км від міста на трасі E58 розташований пункт пропуску на кордоні з Росією Новоазовськ — Весело-Вознесенка.
З серпня 2014 року під час масованого вторгнення російських військ місто захопили терористи з «ДНР» (окуповане російсько-терористичними військами).
Національний склад
Національний склад населення за даними перепису 2001 року[2]:
Мова
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[3]:
| Мова | Кількість | Відсоток |
|---|---|---|
| російська | 9756 | 76.68% |
| українська | 2910 | 22.87% |
| білоруська | 7 | 0.06% |
| грецька | 4 | 0.03% |
| вірменська | 3 | 0.02% |
| німецька | 2 | 0.02% |
| гагаузька | 1 | 0.01% |
| польська | 1 | 0.01% |
| інші/не вказали | 39 | 0.30% |
| Усього | 12723 | 100% |
За даними перепису 2001 року населення міста становило 12723 особи, з них 22,87 % зазначили рідною мову українську, 76,68 % — російську, 0,77 %— грецьку, 0,06 %— білоруську, 0,03 %— грецьку, 0,02 %— вірменську та німецьку, 0,01 %— гагаузьку та польську мови[4].
У 2013 році кількість населення становила 11760 осіб.
Заснований у 1849 році під назвою станиця Новомиколаївська. До 1859 року в станиці було 128 дворів, 885 жителів. Місцерозташування на перетині морських і сухопутних шляхів сприяло тому, що в 70—80-х роках XIX століття поселення стало місцем активної торгівлі житом, худобою, рибою, сіллю. Тут побудували пристань із магазинами і складськими приміщеннями. Наприкінці XIX століття в станиці налічувалося вже 511 козацьких дворів. До 1914 року в Новомиколаївській у 701 дворі мешкало близько 7 900 чоловік. Працювали три цегляні заводи, поштово-телеграфна контора, ощадно-позикове товариство, два початкові училища. Щороку проводилися два ярмарки.
Визвольні змагання
 | Цей розділ потребує доповнення. (грудень 2014) |
На початку 1920 року Всевелике Військо Донське захоплено частинами Червоної армії, після чого частину його територій було передано в УРСР, у тому числі станицю Новомиколаївську — Донецькій губернії.
У складі СРСР
| Цей розділ потребує доповнення. (грудень 2014) |
До 1923 року місто мало назву станиця Новомиколаївська, до 05.05.1958 — Будьоннівка. У 1929 році тут створено два колгоспи, які до 1931 року об'єднали 80 % дворів. Утворилися риболовецька артіль, радгосп. У 1933 році організована машинно-тракторна станція (МТС), але це не завадило комуністам провести тут терор голодом. Загинули сотні мешканців міста.
Згодом побудовані ферми: молочнотоварні, вівчарські, свинарські, птахівничі.
Напередодні Другої світової війни в місті працювали місцева електростанція, лікарня, дві загальноосвітні школи, районна бібліотека, будинок культури.
Із 1938 року — смт, з 1966 року — місто районного підпорядкування.
Війна на сході України
27 серпня 2014 в місто увійшли російські підрозділи і була оголошена влада «ДНР».
29 травня 2021 року російський комплекс РБ-636 «Свєт-КУ» потрапив на фото. Цього разу БПЛА дальнього радіусу дії його помітили біля окупованого міста Новоазовськ. Про це йдеться у текстовій частині звіту СММ ОБСЄ № 125/2021 від 1 червня 2021 року[5].
ЗАТ «Новоазовська птахофабрика», ТОВ «Агрофірма „Россия“» (утворене у 1950 році з колгоспів імені Першої Будьонівської ради і «Революційної хвилі», до 1970 року називався колгоспом імені Будьонного), агроцех 27 Маріупольського металургійного комбінату ім. Ілліча, ТОВ «Новоазовський завод мінеральної води». Колишні рибрадгосп «Україна» (утворений в 1930 році, до 1958 року — рибрадгосп імені Ворошилова), племрадгосп імені Рози Люксембург. Колишній комбікормовий завод, колона тресту «Ждановсільбуд», «Сільгосптехніка».
.JPG)
- Професійно-технічний ліцей (вул. 50 років СРСР)
- Новоазовський районний палац культури (вул. Леніна)
- Єланчанський міський клуб (вул. Аврорська)
- Пам'ятний знак жертвам Голодомору 1932—1933 років (відкрито 2008 року).
Три загальноосвітніх школи, 5 дитсадків, професійно-технічне училище, районна лікарня, будинок культури, 2 бібліотеки. У літній період діють 2 дитячих оздоровчих табори, 3 пансіонати.
- Ажина Василь Олександрович
- Дьяков Василь Аврамович
- Зось-Кіор Микола Валерійович (н. 1976) — український вчений, економіст, кандидат економічних наук, доцент.
- Зубов Микола Григорович
- Ковальов Олександр Володимирович (1980—2014) — прапорщик Державної прикордонної служби України, учасник російсько-української війни.
- Кононов Іван Микитович — радянський колабораціоніст, майор РСЧА, оберст (полковник) вермахту, генерал-майор Збройних Сил Комітету визволення народів Росії.
- Курбатов Анатолій Андрійович
- Назаров Федір Дмитрович (1884—1930) — донський козак, голова загальнокозачого Фронтового з'їзду, який проходив в Києві.
- Поляков Анатолій Васильович — український театрознавець.
- Поляков Іван Олексійович
- Пресняков Володимир Миколайович (1988—2014) — молодший сержант Державної прикордонної служби України, учасник російсько-української війни.
- Сагацкій Іван Васильович
- Сагацкій Іван Іванович
- Хрещатицький Борис Ростиславович (1881—1940) — отаман Далекосхідного українського війська Зеленого Клину.
Wikiwand in your browser!
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
