Наддністрянський говір
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Наддністря́нський го́вір украї́нської мо́ви, також опі́льський го́вір[* 1], га́лицький го́вір — один з архаїчних говорів галицько-буковинської групи південно-західного наріччя української мови. Поширений у верхів'ї річки Дністер (Львівська, Івано-Франківська і Тернопільська області), окремі наддністрянські говірки функціонують на території сучасної Польщі.
Значною мірою накладається на історичну територію Східної Галичини. Межа наддністрянських говірок проходить приблизно по лінії міст: Хирів-Болехів-Долина-Перегінське-Тлумач-Заліщики-Скала-Подільська-Тернопіль-Золочів-Рава-Руська-Яворів-Мостиська-Хирів. Ці говірки межують із надсянськими на заході, бойківськими й покутсько-буковинськими на півдні, подільськими на сході й південно-волинськими на півночі.
Українські діалектологи наголошують на тому, що наддністрянський дуже вплинув на сусідні діалекти. Так, зокрема Михайло Лесів зазначає, «наддністрянські говірки, які інколи називалися опільськими, становлять головний, центральний масив південно-західного діалекту української мови»[1]. Наддністрянський говір ліг в основу південно-західного (т. зв. західно-українського або ж галицького) варіанта української літературної мови, його риси широко відбиті у мові художньої літератури, фольклору.