Мішин Василь Павлович
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Василь Павлович Мішин (рос. Васи́лий Па́влович Ми́шин) (18 січня 1917 – 10 жовтня 2001) був російським інженером у Радянському Союзі та видатним піонером ракетної промисловості, якого найбільше запам’ятали невдачами в радянській космічній програмі, яка сталася під його керівництвом.
Мішин Василь Павлович | |
---|---|
рос. Василий Павлович Мишин | |
Народився | 18 січня 1917(1917-01-18) Byvalind, Московська губернія, Російська імперія |
Помер | 10 жовтня 2001(2001-10-10) (у віці 84 роки) Москва, Росія |
Поховання | Троєкуровське кладовище |
Громадянство | ![]() |
Місце проживання | СРСР |
Діяльність | науковець, конструктор |
Галузь | ракетобудування[d] |
Alma mater | Московський авіаційний інститут |
Вчене звання | академік Російської академії наук |
Знання мов | російська |
Заклад | Московський авіаційний інститут |
Членство | Російська академія наук і Академія наук СРСР |
Партія | КПРС |
Нагороди | |
|освіта=
Мішин народився в Биваліно Богородського повіту Московської губернії Російської імперії, вивчав математику в Московському авіаційному інституті[1].
Мішин був радянським вченим-ракетником і одним із перших радянських спеціалістів, який побачив об’єкти нацистської Німеччини Фау-2 наприкінці Другої світової війни разом із іншими, такими як Сергій Корольов, який перед ним очолював конструкторське бюро ОКБ-1, і Валентин Глушко, який його змінив[2].
Мішин працював з Корольовим як його заступник в Дослідно-конструкторському бюро[3] працюючи над такими проектами, як розробка першої радянської міжконтинентальної балалістичної ракети, а також у програмах «Супутник»[2] і «Восток». Він став начальником конструкторського бюро ОКБ-1 Корольова і був головним конструктором після смерті Корольова в 1966 році під час операції з видалення пухлини з товстої кишки Корольова[1]. Він успадкував ракетну програму Н-1, яка мала намір висадити людину на Місяць, але яка виявилася фатальним недоліком (головним чином через відсутність належного фінансування).
Розробка Н-1 почалася 14 вересня 1956 року, за десять років до того, як Мішин взяв її під контроль. Він був обраний для місії посадки на Місяць[4], яка вимагала конструкцію, здатну вивести на орбіту дев’яносто п’ять тонн вантажу, порівняно з п’ятдесяти, а потім і сімдесяти п’ятьма тоннами, що вимагалися на початку розробки[5]. Під керівництвом Корольова було започатковано прецедент відмови від більшості звичайних наземних випробувань. За словами Корольова, це сталося через те, що належні об’єкти не будуть фінансуватися, і це також дозволить проводити більш ранні тестові польоти. Деяких невдач, з якими зіткнувся Мішин під час свого керівництва, можна було б уникнути, якби на цьому етапі було проведено подальше тестування[6]. Для боротьби з несправностями двигунів під керівництвом Мішина була створена система КОРД. Щоб запобігти нерівномірному польоту ракети внаслідок незбалансованої тяги, спричиненої несправністю двигуна, несправний двигун і двигун навпроти нього в базі ракети будуть вимкнені. KOРД також зробить розрахунки, необхідні для компенсації відсутніх двигунів, що дозволить зберегти ту саму траєкторію польоту[7][8].