Радянська космонавтика
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Радянська космонавтика — це низка ракетно-космічних дослідницьких програм, що здійснювались в Радянському Союзі з 1930 до 1991 року.
СРСР був піонером у космічній діяльності. За свою шістдесятирічну історію радянська космонавтика була найперше засекреченою військовою програмою, що мала піонерські досягнення у космічних польотах.
Найвизначніші досягнення:
- Перша в історії людства міжконтинентальна балістична ракета — Р-7 (1957).
- Перший супутник — «Супутник-1» (1957).
- Перша тварина у космічному просторі (собака Лайка, «Супутник-2», 1957).
- Перша людина в космосі та на навколоземній орбіті — космонавт Юрій Гагарін (1961).
- Перша міжпланетна станція — «Луна-1» (1959).
- Перше зіткнення з поверхнею Місяця — «Луна-2» (1959).
- Перший автоматичний планетохід — «Луноход-1» (1970).
- Перша космічна станція — «Салют-1» (1971).
Ракетно-космічна програма СРСР спочатку реалізовувалась шляхом залучення захоплених німецьких вчених з німецької ракетної програми, продовжувалась радянськими інженерами і вченими після 1955 року і була заснована на деяких унікальних радянських і теоретичних розробках часів Імператорської Росії. Багато з них досліджував Костянтин Едуардович Ціолковський, якого іноді називають батьком теоретичної космонавтики.
Сергій Корольов був головою основної групи конструкторів-інженерів. На основі його конструкторського бюро створили корпорацію, яка є символом пілотованої космонавтики СРСР, а зараз Росії.
На відміну від свого конкурента в «космічних перегонах» США, де створили єдиний координувальний орган — НАСА, в СРСР космічну програму розділили між кількома відомствами та конкуруючими конструкторськими групами на чолі з Сергієм Корольовим, Михайлом Янгелем, Валентином Глушком і Володимиром Челомеєм.