Міаргерит

Міаргірит (рос. миаргирит; англ. miargyrite; нім. Miargyrit m) — мінерал, сульфід срібла та стибію.

Міаргерит
Загальні відомості
Статус IMA	чинний (успадкований, G)[d][1]
Абревіатура	May[2]
Хімічна формула	AgSbS₂
Nickel-Strunz 10	2.HA.10
Ідентифікація
Сингонія	моноклінна сингонія
Колір риси	червоний
Інші характеристики
Названо на честь	срібло (давньогрецька мова)[3], малий[d] (давньогрецька мова)[3]
Типова місцевість	Bräunsdorfd[4]
Міаргерит у Вікісховищі

Міаргерит, штат Айдахо, США

Етимологія та історія

Від грецьк. «мейон» — менше і «аргірос» — срібло (H.Rose, 1824).

Мінерал був вперше знайдений у 1824 році німецьким мінералогом Фрідріхом Моосом (1773 — 1839) у типовій місцевості у Брейнсдорфі, сьогодні район Обершена в Саксонії. Він спочатку назвав мінерал напівпризматичною рубіновою сумішшю. Сучасну назву міаргірит мінерал отримав від німецького мінералога Генріха Розе (1795 — 1864), який першим дослідив його. Він назвав його від грецьких слів argyros (срібло) і meion (менше), оскільки міаргірит містить менше срібла, ніж піраргірит.

Загальний опис

Хімічна формула: AgSbS₂.

Ag частково заміщується Cu.

Містить (%): Ag — 36,97; Sb — 41,07; S — 21,96.

Домішки: As, Cu, Pb.

Сингонія моноклінна.

Товстотаблитчасті кристали зі штрихуванням на гранях.

Спайність недосконала в одному напрямку.

Густина 5,25.

Твердість 2,5-3,0.

Колір від чорного до сталевого.

Блиск алмазний.

Риска червона.

Зустрічається у низькотемпературних гідротермальних жилах разом з іншими сульфосолями срібла. Асоціація: баумстаркіт, прустит, піраргірит, полібазит, самородне срібло, галеніт, сфалерит, пірит, кварц, кальцит, барит.

Поліморфізм: триморфний з кубоаргіритом і баумстаркітом.

Руда срібла.

Знахідки: у Німеччині, поблизу Фрайберга, Саксонія, також гори Гарц та ін.; у Чехії, поблизу м. Требско, округ Пржибрам (округ). У Бая-Спріє, Румунія. Провінція Гвадалахара, Іспанія. Гірський Алтай, Росія. Штат Раджастан, Індія. Провінція Юньнань, Китай. Провінція Британська Колумбія, Канада. У США, штати Айдахо, Каліфорнія. У Мексиці, штати Сан-Луїс-Потосі, Сакатекас. У Чилі, Тарапака. У департаменті Потосі, Болівія. Поблизу м. Уанкавеліка, Перу.

Див. також

• Список мінералів

Примітки

1. Нікель Е. Г., Nichols M. C. IMA/CNMNC List of Mineral Names (March 2007) — 2007.

   d:Track:Q20645057d:Track:Q16917772d:Track:Q1356348
2. Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/MGM.2021.43

   d:Track:Q912887d:Track:Q3314880d:Track:Q59767631d:Track:Q110360213
3. Chester A. H. A Dictionary of the Names of Minerals: Including their History and Etymology — Forgotten Books. — ISBN 978-1-333-71917-3

   d:Track:Q4710517d:Track:Q53857848d:Track:Q53857737
4. Ralph J., Nikischer T., Hudson Institute of Mineralogy Mindat.org: The Mineral and Locality Database — [Keswick, VA], Coulsdon, Surrey: 2000.

   d:Track:Q15221937d:Track:Q6395268d:Track:Q2463831

Література

• Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2007. — Т. 2 : Л — Р. — 670 с. — ISBN 57740-0828-2.
• Лазаренко Є. К., Винар О. М. Міаргерит // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
• Міаргерит // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.
• Heinrich Rose: Ueber die in der Natur vorkommenden nicht oxydirten Verbindungen des Antimons und des Arseniks. In: Poggendorffs Annalen der Physik und Chemie. Band 15, 1829, S. 469–470.
• Anthony J., Bideaux R., Bladh K. et al. Handbook of Mineralogy : in 5 vol. Tucson : Mineralogical Society of America, 1990–2003. URL: https://www.handbookofmineralogy.org/pdfs/miargyrite.pdf
• Palache, C., H. Berman, and C. Frondel (1944) Dana’s system of mineralogy, (7th edition), v. I, 424–427.

Посилання

• Miargyrite Webmineral [Архівовано 1 грудня 2017 у Wayback Machine.]
• Miargyrite Mindata [Архівовано 1 грудня 2017 у Wayback Machine.]