Loading AI tools
російська художня гімнастка З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Алія Фаргатівна Мустафіна (рос. Алия Фаргатовна Мустафина, тат. Алия Фәрхәт кызы Мостафина 30 вересня 1994) — російська гімнастка. Дворазова олімпійська чемпіонка у вправах на брусах, п'ятиразова призерка Олімпійських ігор (дворазова срібна призерка у командному багатоборстві, дворазова бронзова призерка в особистому багатоборстві, володарка бронзової медалі у вільних вправах (2012)). Триразова чемпіонка світу, п'ятиразова чемпіонка Європи, семиразова призерка чемпіонатів Європи і восьмиразова призерка чемпіонатів світу. 2012 року її визнано спортсменкою року в Росії[1][2][3]. Лауреатка призу «Срібна лань»[4]. Заслужена майстриня спорту Росії. Перша російська олімпійська чемпіонка, народжена в Російській Федерації
| Спортивні медалі | |||
|---|---|---|---|
Представник  Росія | |||
| Олімпійські ігри | |||
| Золото | Лондон 2012 | Різновисокі бруси | |
| Золото | Ріо 2016 | Різновисокі бруси | |
| Срібло | Лондон 2012 | Командна першість | |
| Срібло | Ріо 2016 | Командна першість | |
| Бронза | Лондон 2012 | Абсолютна першість | |
| Бронза | Лондон 2012 | Вільні врави | |
| Бронза | Ріо 2016 | Абсолютна першість | |
| Чемпіонати світу | |||
| Золото | Роттердам 2010 | Командна першість | |
| Золото | Роттердам 2010 | Абсолютна першість | |
| Золото | Антверпен 2013 | Колода | |
| Срібло | Роттердам 2010 | Опорний стрибок | |
| Срібло | Роттердам 2010 | Різновисокі бруси | |
| Срібло | Роттердам 2010 | Вільні вправи | |
| Бронза | Антверпен 2013 | Абсолютна першість | |
| Бронза | Антверпен 2013 | Різновисокі бруси | |
| Бронза | Наньнін 2014 | Командна першість | |
| Бронза | Наньнін 2014 | Колода | |
| Бронза | Наньнін 2014 | Вільні вправи | |
| Алия Фәрхәт кызы Мостафина | |
|---|---|
 | |
| Загальна інформація | |
| Національність | татарка |
| Громадянство | Росія |
| Народження | 30 вересня 1994 (30 років) Єгор'ївськ |
| Зріст | 162 см |
| Вага | 48 кг |
| Alma mater | Російський державний університет фізичної культури, спорту, молоді та туризму |
| Батько | Farhat Mustafind |
| Спорт | |
| Країна | Росія |
| Вид спорту | гімнастика |
| Спортивне звання |  |
| Клуб | ЦСКА |
| Команда | ЦСКА Москва[d] |
Нагороди  | |
 Мустафіна Алія Фаргатівна у Вікісховищі | |
Батько гімнастки Фаргат Мустафін був бронзовим призером Олімпійських ігор 1976 року у Монреалі з греко-римської боротьби, а також тренером у спортивній школі ЦСКА. Мати Алії, Олена Анатоліївна Мустафіна (до шлюбу Кузнецова[5][6]), — вчителька фізики[7]. Молодша сестра Алії — Наїля Мустафіна[8] також займається спортивною гімнастикою[9] і є майстринею спорту[10], але після травми[11] пішла з професійного спорту, беручи участь в аматорських змаганнях[12]. Бабуся і дідусь по материнській лінії були родом із Волкова Егор'євського району Московської області, а предки по батьківській лінії — із села Мале Рибушкіно Краснооктябрьского району Нижньогородської області[13].
У шість років батько привів Алію в спортивну секцію. Алія вигравала одне за іншим дитячі змагання, потім юніорські: вона завоювала 5 золотих медалей на ІІІ Спартакіаді учнів. Але через деякий час залишила тренування: через відсутність взаєморозуміння Алія вступила в конфлікт зі своїм тренером Діною Камаловою і не приходила до зали[14]. Потім Алія все ж повернулася, але тренуватися стала у Олександра Александрова, з яким у неї склалися довірчі стосунки[15].
У вересні 2007 року Алія виступила на неофіційному чемпіонаті світу серед юніорів «Junior International» в Йокогамі, де завоювала 5 срібних медалей — в абсолютній першості та окремих видах багатоборства, поступившись лише американці Ребеці Бросс[en], яка виграла 5 золотих медалей[16].
У французькому Клермон-Феррані на юніорській першості Європи 2008 року зі спортивної гімнастики Мустафіна разом із Тетяною Набіевою, Анною Дементьєвою, Тетяною Соловйовою та Анастасією Новіковою посіла перше місце в командному турнірі, набравши 180,625 бали. Понад 10 балів поступилися росіянкам француженки, які завоювали срібло. При цьому сума балів у команди російських юніорок перевищила результати дорослих співвітчизниць на 4,200 бали. У багатоборстві Алія завоювала срібну медаль, поступившись лише Тетяні Набієвій[17].
На чемпіонаті Росії 2009 року в жіночому багатоборстві Алія завоювала золото, випередивши Ксенію Семьонову і Тетяну Набієву. Другу золоту медаль спортсменка виграла у складі команди Москви, в якій виступали Юлія Бергер[pt], Олена Замолодчикова, Анна Миздрикова, Олена Сирникова і Марія Чибіскова. В окремих видах багатоборства вона також не залишилася без медалей, завоювавши повний комплект нагород: срібло (бруси), бронзу (вільні вправи) і золото (колода).
На Кубку Росії Алія здобула перемогу в багатоборстві. Змагання були відбірковими на чемпіонат світу, але спортсменка не змогла взяти в них участі, оскільки їй ще не виповнилося 16 років, що за правилами Міжнародної федерації гімнастики перешкоджає участі в офіційних міжнародних стартах[18].
На Всесвітній Гимназіаді в катарській Досі росіянка завоювала п'ять золотих медалей, вигравши турнір у багатоборстві, у складі команди (Дементьєва, Мусіна, Набієва, Свиридова), у вільних вправах, а також у вправах на колоді і брусах. Крім того, в активі Мустафіної срібло в опорному стрибку[19].
2010 року першим стартом спортсменки після тривалої перерви, пов'язаної з травмою, став четвертий етап Кубка світу[20], де вона показала другий результат у вправі на колоді і 4-й на брусах.
Наступним стартом для Алії став чемпіонат Європи 2010 року в Бірмінгемі, де вона разом з Ксенією Василенко, Анною Миздриковою, Катериною Курбатовою, Тетяною Набієвою завоювала золото, набравши 169,700 бала[21] і двічі стала срібною призеркою: у вправі на брусах, здобувши 15,050 бала і у вправі на колоді з сумою 14,375 бала[22].
У рамках підготовки до чемпіонату світу в Роттердамі збірна Росії взяла участь у розіграші Відкритого Кубка Японії. Алія, Тетяна Набієва, Анна Дементьєва, Раміля Мусіна і Ксенія Афанасьєва обіграли найближчих суперниць — гімнасток Японії — на чотири бали (173,850 і 169,850 відповідно[23]). У багатоборстві Алія показала третій результат (57,100 бала)[24].
На Кубку Росії в Челябінську Алія виграла у фіналі багатоборства з результатом 62,271 бала, випередивши срібну призерку Ксенію Афанасьєву на 3,597 бала[25], вигравши вільні вправи і бруси[26], ставши другою у опорному стрибку, на колоді — третій[27].
За результатами виступів упродовж сезону і модельних тренувань на «Круглому Озері» увійшла до складу команди на чемпіонат світу 2010, де планувала завоювати медалі на брусах, в опорному стрибку та у багатоборстві. Спеціально до чемпіонату Алія ускладнила програму в опорному стрибку, вивчивши складний стрибок з базовою вартістю 6,5 (на той момент) — «2,5 гвинта Юрченко»[28]. Своїм виступом у кваліфікації Алія підтвердила серйозність своїх намірів, вийшовши з першим результатом у фінал багатоборства і відібравшись у фінал всіх 4 окремих видів[29], що востаннє вдавалося Світлані Хоркіній 1997 року. У фіналі багатоборства Алія завоювала золоту медаль з результатом 61,032 бала, випередивши на 1,034 бала китайську гімнастку Цзян Юйюань. Російською гімнасткою, яка стала чемпіонкою світу в особистому багатоборстві, до Алії була Світлана Хоркіна, яка була першою 2003 року в американському Анагаймі[30]. Крім золотих медалей у командній та індивідуальній першості, Алія тричі ставала срібною призеркою в окремих видах багатоборства — опорному стрибку, брусах та вільних вправах. На колоді спортсменка впала і вибула з боротьби за медалі. У фіналі опорного стрибка Алія могла розраховувати не на срібло, а на золото, але в другій спробі судді оцінили складність стрибка в 5,7 бала замість 6,1. Керівники збірної Росії подали в Апеляційне журі Міжнародної федерації гімнастики протест[31], але його відхилили[32]. У підсумку Алія, дебютантка чемпіонату, завоювала найбільшу кількість медалей на чемпіонаті — 5 (2 золота і 3 срібла), що дозволило збірній Росії посісти друге загальнокомандне місце після Китаю[33].
Першим стартом 2011 року для Алії став виступ на етапі Кубка світу в Джексонвіллі, де у багатоборстві вона стала срібною призеркою, поступившись американці Джордін Вібер 0,068 бала[34].
У рамках підготовки до чемпіонату Європи вона також виступила на етапі Кубка світу в Парижі, де була першою у трьох видах багатоборства — опорному стрибку, вправі на брусах і колоді. Завдяки трьом перемогам Мустафіної, росіяни показали найкращий результат у загальнокомандному заліку[35].
На чемпіонаті Європи 2013 року, який проходив у Москві, завоювала «золото» у багатоборстві та на брусах, кваліфікувалася у фінал на вільних вправах, але віддала право на участь подрузі по команді Анастасії Гришиній, яка потрапила в резерв, у фінал на колоді не пройшла, оскільки у кваліфікації виступила на цьому снаряді невдало.
8 квітня 2011 року на чемпіонаті Європи Алія пошкодила ногу в першому ж виді фінальних змагань у багатоборстві — при приземленні після виконання опорного стрибка. Поміст вона залишила на руках у одного з тренерів команди. Судді оцінили виступ Мустафіної в 15,375 бала. Завдяки цій оцінці, Алія очолила протокол змагань після першого снаряда, але через цю травму була змушена знятися зі змагань[36]. Після обстеження німецькі лікарі діагностували розрив хрестоподібних зв'язок лівого коліна[37]. 13 квітня спортсменку прооперував[38] у спеціалізованій клініці доктор Міхаель Штробель, який свого часу лікував німецького тенісиста Бориса Беккера[39]. Через тривалу реабілітацію спортсменка пропустила чемпіонат світу, а почала тренуватися через 3 місяці після травми[40]. Бет Тведдл, яка в своїй кар'єрі травмувалася кілька разів, зазначила, що для неї було дивним, як швидко гімнастка відновилася після важкої травми, додавши при цьому, що вона переживала за неї[41]. Тренер збірної Андрій Родіоненко вважав, що страх за свою ногу залишиться на все життя, що не дозволило б гімнастці виступати на тому ж рівні й далі[42]. Алія заявляла, що страху як не було, так і немає[43].
В рамках підготовки до літніх Олімпійських ігор Алія взяла участь у чемпіонаті Європи[44], а також у чемпіонаті і кубку Росії. На Олімпійських іграх у Лондоні Мустафіна кваліфікувалася у фінал як в індивідуальних змаганнях (у багатоборстві, а також у вправах на брусах і вільних вправах), так і в складі збірної Росії в командній першості. Разом зі співвітчизницями Алія виграла срібло в командному багатоборстві[45][46]. Її напарницями по збірній були Вікторія Комова, Анастасія Гришина, Ксенія Афанасьева і Марія Пасєка. У фіналі командного багатоборства вона поліпшила свій же кваліфікаційний результат. Також Алія у важкій боротьбі виграла бронзу в індивідуальному багатоборстві[47]. За абсолютно однакової кількості балів росіянка посіла третє місце за додатковим показником — сума балів у трьох дисциплінах з чотирьох, без урахування очок на найгіршому снаряді[48]. Алія не стала робити той елемент, через який зазнала травми — «2,5 гвинта Юрченко»[49]. В соревнованиях на разновысоких брусьях Алия завоевала золотую олимпийскую медаль, набрав 16,133 балла[50][51]. У XXI столітті це було перше російське «золото» на Олімпійських іграх у цьому виді спорту[52]. У вільних вправах Алія взяла бронзову медаль[53]. Маючи однакову кількість очок з Ванессою Феррарі, росіянка виявилася вищою завдяки більш високій оцінці за виконання[54]. За підсумками Ігор Алія стала найбільш згадуваною спортсменкою в російських соціальних мережах[55][56], а також найбільш титулованою росіянкою на Іграх у Лондоні[57].
В інтерв'ю після Ігор Алія заявила, що не збирається кидати спортивну гімнастику і хоче побувати на наступній Олімпіаді в Ріо-де-Жанейро[58]. Першим стартом спортсменки після Олімпійських ігор мав стати етап кубка світу в Штутгарті[59]. Жіноча збірна Росії на чолі з олімпійською чемпіонкою здобула перемогу в командних змаганнях, набравши 109,450 бала. 2013 року тренеркою гімнастки стала Раїса Ганіна[60]
За тиждень до змагань у Мустафіної була сильна застуда: «Алія не травмована, просто змушена була пройти обстеження. Лікарі дозволили їй взяти участь у змаганнях, але вона тиждень не тренувалася»[61]. Попри це, гімнастка в складі команди здобула золоту медаль з сумою 175,500 бала, стала переможницею Універсіади в індивідуальному багатоборстві, незважаючи на падіння на колоді, набрала 57,900 бала[62]. Алія здобула перемогу в змаганнях на різновисоких брусах з результатом 15,200 бала, а також посіла друге місце у вправах на колоді з сумою 14,525 бала[63].
Жіноча збірна Росії приїхала до Антверпена в ослабленому складі. Через травми не приїхали медалістки Олімпіади: Ксенія Афанасьєва, Марія Пасєка та Анастасія Гришина[64]. Замість Вікторії Комової тренери заявили Анну Родіонову. Крім Родіонової Росію в багатоборстві представляла Алія. Саме їй відводили роль однією з претенденток на перемогу. У кваліфікації Мустафіна показала лише 5-й результат. У фінальний день багатоборства Мустафіна стояла на четвертій позиції, але після виконання вільних вправ Алія втримала позицію і виграла бронзу з результатом 58, 856 бала[65]. У фіналі на окремих снарядах, у вправах на різновисоких брусах стала бронзовою призеркою чемпіонату світу з сумою балів 15,033. У заключний день чемпіонату світу принесла російській команді єдине золото. Алія перемогла у вправі на колоді з сумою 14,900 бала[66]. У підсумку збірна Росії в загальнокомандному заліку опинилася на 4-му місці[67]. Алія з одним «золотом» і двома бронзовими нагородами посіла друге місце в особистому заліку, поступившись Сімон Бейлз.
Після закінчення попереднього сезону Алія Мустафіна збиралася піти зі спорту. «В кінці минулого року вона підійшла до мене і сказала, що дуже втомилася і хоче піти з гімнастики, — згадує Андрій Родіоненко. — І я її розумію. У минулому сезоні вона успішно виступала і на квітневому чемпіонаті Європи в Москві, і влітку на Універсіаді в Казані. А восени зуміла завоювати золоту та бронзову нагороди на чемпіонаті світу в Бельгії»[68]. Керівництво збірної дало гімнастці невеликий відпочинок (близько місяця). У лютому гімнастка продовжила тренуватися і готуватися до Чемпіонату Росії.
На Чемпіонаті Європи 2014, який проходив у Софії, Алія завоювала бронзову нагороду в складі команди і у вправах на колоді. Також посіла друге місце у вправах на брусах з результатом 15,266, поступившись першим місцеі Реббеці Дауні[69]. У середині червня перенесла операцію на гомілкостопі в Німеччині, близько місяця проходила реабілітацію.
У серпні 2014 року виграла змагання в індивідуальному багатоборстві на Кубку Росії, що проходив у Пензі[70].
З грудня 2014 року тренується під керівництвом тренера Сергія Старкіна[71]. Також наприкінці грудня гімнастка пройшла курс лікування спини в Німеччині і після повернення в Росію продовжила медикаментозне лікування[72].
Жіноча Збірна Росії приїхала на змагання в оновленому складі. Мустафіна завоювала бронзу в командних змаганнях і посіла четверте місце в особистому багатоборстві (57,915 бала). Як виявилося, гімнастка виступала з температурою. На вільних вправах Мустафіна сіла на килим, втративши рівновагу.[73] Також Алія в останній день чемпіонату світу завоювала дві бронзові медалі на колоді та вільних вправах. На останньому снаряді гімнастка збільшила свою базову вартість і назвала свій ризик виправданим.[74] Після чемпіонату світу гімнастка розповіла про те, що відчувала втому після Ігор, тому, взявши відпочинок тривалістю 1,5 місяці після чемпіонату світу 2013 і після операції в Німеччині на гомілкостопі в червні 2014, не встигла збільшити базову вартість.[75]
У лютому сказала про те, що пропустить Чемпіонат Росії і Європи через відновлення, буде готуватися до I Європейських ігор, Універсіади 2015, відбіркового Чемпіонату Світу 2015[76]. На Європейських іграх стала чемпіонкою у командній та абсолютній першості, а також на різновисоких брусах, взяла також срібну медаль у вільних вправах.
Алія включена в заявку збірної Росії на Олімпійські ігри 2016 року. Завоювала у складі збірної Росії срібну медаль у командній першості, бронзову медаль в особистій першості, а також вдруге поспіль виграла титул чемпіонки у вправах на різновисоких брусах.
Алія заявила, що після Ігор візьме дворічну паузу, а потім відновить тренування для підготовки до участі в Олімпійських іграх у Токіо.
Алія вирішила відновити тренування з 3 вересня 2017 року для підготовки до чемпіонату Європи 2018[77].
Дворазова олімпійська чемпіонка 2012 та 2016 років у вправі на брусах, дворазова срібна та триразова бронзова призерка ОІ 2012 та 2016 років. Триразова чемпіонка світу: абсолютна чемпіонка світу 2010 року, чемпіонка світу в командній першості 2010 року; триразова віце-чемпіонка світу 2010 року на окремих снарядах, чемпіонка світу 2013 року у вправах на колоді; дворазова бронзова призерка чемпіонату світу 2013 року в абсолютній першості та у вправі на брусах; чемпіонка і дворазова срібна призерка чемпіонату Європи 2010 року; чемпіонка Європи 2013 року в абсолютній першості і у вправі на брусах; срібна призерка чемпіонату Європи 2012 року в командній першості; переможниця і призерка етапів Кубка світу; багаторазова чемпіонка Росії та володарка Кубка Росії; триразова чемпіонка Універсіади-2013, срібна призерка Універсіади-2013, срібна призерка Чемпіонату Європи 2014, дворазова призерка Чемпіонату Європи 2014 в командній першості, у вправі на колоді; триразова бронзова призерка Чемпіонату Світу 2014 (командна першість, колода, вільні).
Старша тренерка збірної Валентина Родіоненко[pt] вважає, що, попри важкий характер, у олімпійської чемпіонки є важлива якість для будь-якого спортсмена: вона може в потрібний момент зібратися[78]. Тренер спортсменки Олександр Александров же стверджує, що у всіх чемпіонів складний характер, при цьому він не любить поступливих. Водночас, Олександр Сергійович не вважає, що Алія — найскладніша учениця в складі збірної[79]. Батько гімнастки також не заперечує складність її характеру, при цьому додає, що вона дуже вразлива[80].
2012 року Алія закінчила середню школу[81] і в 2013 році вступила до університету фізичної культури. Гімнастка зізнається, що не дуже хоче бути тренеркою в майбутньому. «Я б не сказала, що я дуже хочу бути тренеркою в майбутньому, але принаймні зараз я можу поєднувати навчання і спорт. Приємно знати, що коли я закінчу зі спортом, у мене буде освіта і я зможу працювати тренеркою, водночас придивляючись і вибираючи те, чим я дійсно хочу займатися»[82].
З вересня 2015 року зустрічалася з бобслеїстом збірної РФ Олексієм Зайцевим[83], 3 листопада 2016 року вступила з ним в офіційний шлюб[84]. У червні 2017 року народила дочку Алісу[85].
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
