Loading AI tools
установа, що займається дослідженням та лікуванням раку (Нью-Йорк, США) З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Меморіа́льний онкологі́чний центр ім. Сло́уна — Ке́ттерінга (англ. Memorial Sloan Kettering Cancer Center, (cкор.) MSK або MSKCC) — онкологічний центр, що займається лікуванням та вивченням раку і знаходиться в Нью-Йорку (США). Центр був заснований в 1884 році як Нью-Йоркська онкологічна лікарня (англ. New York Cancer Hospital). Його головний кампус розташований на Мангеттені, за адресою: Йорк-авеню, 1275, між 67-ю і 68-ю вулицями.
| Меморіальний онкологічний центр ім. Слоуна — Кеттерінга англ. Memorial Sloan Kettering Cancer Center | |
|---|---|
 | |
| Тип | Спеціалізована лікарня |
| Засновано | 1884[1] |
| Головний лікар | Крейг Б. Томпсон |
| Кількість ліжок | 498 (на 2018) |
| Країна |  США |
| Адреса | 1275 York Avenue, Нью-Йорк, США |
| Координати | 40°45′51″ пн. ш. 73°57′24″ зх. д. |
| Сайт | www.mskcc.org |
 | |
Меморіальний центр було засновано у Верхньому Вест-Сайді Мангеттена у 1884 році як Онкологічна лікарня Нью-Йорка. Серед засновників центру були Джон Джейкоб Астор III[en] та його дружина Шарлотта[2][3]. Лікуючим хірургом було призначено Вільяма Колі[en], котрий першим застосував імунотерапію для боротьби з пухлинами[4].
Роза Готорн[en], дочка письменника Натанієля Готорна, проходила підготовку у лікарні влітку 1896 року перед тим, як заснувала свій орден Домініканських сестер Готорна[en][5].
У 1899 році назву закладу було змінено на «Загальна меморіальна лікарня з лікування раку і супутніх захворювань» (англ. General Memorial Hospital for the Treatment of Cancer and Allied Diseases).[6].
Близько 1910 року свое співробітництво з Меморіальною лікарнею розпочав професор медичного коледжу Корнелльського університету Джеймс Юїнг[en]. Промисловець і філантроп Джеймс Дуглас[en] виділив $100,000 на оснащення двадцяти ліжко-місць для клінічних досліджень, а також придбання обладнання для роботи с радієм і клінічної лабораторії. Ентузіазм і фінансова підтримка Дугласа надихнули Юїнга на те, щоб стати одним з піонерів променевої терапії. Незабаром Юїнг взяв на себе керівництво клінічними і лабораторними дослідженнями у лікарні[7].
У 1916 році лікарню було знову перейменовано: з назви забрали слово «загальна», і вона стала відмою просто як Меморіальна лікарня (англ. Memorial Hospital)[8].
Першу у США програму додаткового спеціалізованого медичного навчання (fellowship training) було створено в Меморіальній лікарні у 1927 році і вона була профінансована Рокфеллерами[9].
У 1931 році у відділенні радіотерапії було встановлено найпотужнішу на той час рентгенівську трубку з напругою 900 кіловольт. Трубка створювалась компанією General Electric протягом декількох років[10].
Також у 1931 році Юїнг був офіційно призначений президентом лікарні, хоча фактично виконував ці обов'язки і до цього. Його фото було розміщено на обкладинці журналу «Time» з підписом «Людина раку Юїнг». Супровідна стаття описувала його роль як одного з найпомітніших онкологів того часу[7][11][12].
Юїнг пропрацював у Меморіальній лікарні до свого виходу на пенсію у 1939 році. Під його керівництвом заклад, поєднуючи лікування пацієнтів з клінічними та лабораторними дослідженнями, став зразком для інших ракових центрів у США. Видатний генетик Роллінс Емерсон[en] так висловився про Юїнга: «Кожна організація — це лише подовжена тінь певної людини. Доктор Юїнг — це Меморіальна лікарня»[7].
У 1934 році Джон Д. Рокфеллер-молодший пожертвував землю на Йорк авеню для нового місця розташування лікарні[13]. Ще через два роки він подарував Меморіальній лікарні $3,000,000 і лікарня розпочала свій переїзд на нове місце[14]. Меморіальна лікарня офіціально відкрилась на новому місці у 1939 році[15][16].
У 1945 році голова концерну General Motors Альфред П. Слоун через свою фундацію пожертвував $4,000,000 на створення Інституту досліджень раку ім. Слоуна — Кеттерінга (Sloan Kettering Insitute, SKI). А віце-президент і директор з досліджень General Motors, Чарлз Ф. Кеттерінг погодився особисто курувати організацію програми з досліджень раку. Попервах незалежний дослідницький інститут був побудований поряд із Меморіальною лікарнею[17].
У 1948 році директором Меморіальної лікарні став Корнеліус П. Роадс[en] (1898—1959). Роадс працював над програмами хімічної зброї для армії США під час Другої світової війни, де виявив, що азотисті іприти[en] потенційно можуть бути використані як ліки від раку. Він забезпечував співпрацю між клініцистом Джозефом Бурченалем[en], Гертрудою Б. Елайон (1918—1999) і Джорджем Г. Гітчінгсом (1905—1998) з фундації Burroughs Wellcome[en], котрий відкрив меркаптопурин. Це співробітництво привело до розроблення і потім до широкого використання цього протиракового засобу[18][19].
Із середини 1950-х до середини 1960-х років Честер М. Саутем[en] (1919—2002) провів у центрі перші клінічні випробування з віротерапії та імунотерапія раку. Однак він проводив свої дослідження на людях за відсутності їхньої інформованої добровільної згоди. Він проводив це як зі своїми пацієнтами, так і з пацієнтами інших лікарів, а також із в'язнями. У 1963 році деякі лікарі розкритикували відсутність згоди пацієнта в його експериментах і доповіли на нього регентам Університету штату Нью-Йорк, котрі признали Саутема винним у шахрайстві, обмані і непрофесійній поведінці й дали йому один рік випробувального терміну[20][21]. Експерименти Саутема та розгляд його справи регентами висвітлювались газетою «Нью-Йорк таймс»[22][23][24][25][26].
У 1960 році Меморіальний онкологічний центр ім. Слоуна — Кеттерінга було сформовано як нову корпорацію для координування роботи двох закладів. Президентом центру став Джон Геллер[en], колишній директор Національного інституту онкології США.[27].
До кінця 1960-х років, коли педіатрична онкологія[en] почала робити перші успіхи, Меморіальний центр відкрив амбулаторну денну поліклініку, частково для роботи із зростаючим числом людей, що вижили після раку[28].
На початку 1970-х років Джозеф Бурченал[en] і Бенно Шмідт[en], професійний інвестор і довірена особа MSK, були призначені до президентської комісії, яка ініціювала Війну федерального уряду США проти раку War on Cancer[en]) на початку 1970-х років[18] Коли у 1971 році Конгрес ухвалив Національну програму боротьби з раком (англ. National Cancer Act), центр було названо одним з трьох ключових комплексних онкологічних центрів у США[29].
У 1977 році Джиммі Голланд[en] (1928—2017) заснувала у центрі постійну психіатричну службу, покликану допомагати людям, хворим на рак, долати хворобу. Це була одна з перших подібних програм, що поклала початок новій галузі — психоонкології[30][31].
У 1980 році Меморіальна лікарня та Інститут ім. Слоуна-Кеттерінга офіційно об'єднались в одне ціле під назвою «Меморіальний онкологічний центр ім. Слоуна-Кеттерінга»[16].
У 2000 році центр очолив колишній директор Національних інститутів охорони здоров'я США Гаролд Вармус. Під час його перебування на посаді були збудовані нові об'єкти, зміцнено зв'язок між клінічним і дослідницьким відділами МСК, а також налагоджено співробітництво з іншими закладами, такими як медичний коледж Вейл Корнелл і Рокфеллерський університет[32].
Онколог і дослідник Крейг Б. Томпсон[en] був призначений президентом центру у 2010 році[33]. В наступному, 2011, році Меморіальний центр посів третє місце у списку найуспішніших некомерційних організацій за схваленими FDA препаратами і вакцинами, пропустивши вперед Національні інститути охорони здоров'я і Каліфорнійський університет[34].
У 2012 році Томпсон призначив Хосе Базельгу[en] (1959—2021) головним лікарем клінічної частини центру[35]. У тому ж році було оголошено про співробітництво із проектом IBM Watson з метою розроблення нових інструментів і ресурсів для досягнення точнішої діагностики та рекомендацій пацієнтам[36]. У 2013 році на посаду директора дослідницької частини центру (SKI), був призначений Джоан Массаге[en][37].
Центр інтегративної медицини Bendheim Integrative Medicine Center Меморіального онкологічного центру ім. Слоуна — Кеттерінга розташований в Мангеттені за адресою 429 First Avenue, на East 74 Street. Колишня будівля банку була споруджена у 1930-х за проектом фірми Perkins Eastman[en]. У 1997 році будівлю було реконструйовано для використання центром[38].
У 2005 році Луїс Герстнер[en] відкрив в Меморіальному центрі Вищу школу біомедичних наук (англ. Graduate School of Biomedical Sciences), метою якої стало поглиблення досліджень шляхом впровадження інтерактивних и інноваційних технологій[39].
У партнерстві з Рокфеллерським університетом і медичним коледжем Вейл Корнелл центр провадить програму навчання MD–PhD (доктор медицини і філософії). Ця біомедична програма використовує перевагу близького розташування цих трьох закладів для співробітництва в галузі біомедичних досліджень. Також існує аналогічна програма в галузі обчислювальної біології і медицини.
У 2015 році організація Charity Watch присвоїла Меморіальному онкологічному центру ім. Слоуна — Кеттерінга рейтинг «А». Керівники організації отримали винагороду розміром від $2 107 939 до $2 639 669. Директор Крейг Томпсон отримав $2 554 085[40]
Журнал US News & World Report поставив центр на друге місце у США серед онкологічних закладів у 2015—2016 роках і у 2017 році[41][42].
В червні 2022 року онкологи центру Слоуна — Кеттерінга Луїс Діас[en] і Андреа Черчек опублікували в The New England Journal of Medicine результати дослідження, що показали 100-процентну ефективність експериментального препарату під назвою «достарлімаб»[en] (торгова назва — «Jemperli») у лікуванні раку прямої кишки[43][44].
За твердженням авторів, це перший відомий їм випадок випробування протиракового препарату, що призвів до такого високого результату[45].
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
