Марселен Бертло

П'єр Ежен Марселен Бертло (1827 — 1907) — французький хімік, громадський діяч, педагог, член Паризької Академії Наук. Один із фундаторів синтетичної органічної хімії, дослідження якого завдали поразки вченню про «життєву силу».

Марселен Бертло
фр. Marcellin Berthelot
Ім'я при народженні	фр. Pierre Eugène Marcellin Berthelot[1]
Народився	25 жовтня 1827(1827-10-25) Париж
Помер	18 березня 1907(1907-03-18) (79 років) Париж ·інфаркт міокарда
Поховання	Пантеон
Країна	Франція
Діяльність	хімік, педагог, політик, есперантист, професор, фізик, викладач університету
Alma mater	ліцей Генріха IV факультет природничих наук Паризького університетуd
Галузь	Хімія
Заклад	Колеж де Франс[2]
Посада	Пожиттєвий сенаторd, Q36400359?, міністр закордонних справ Франції, Perpetual Secretaryd і seat 40 of the Académie françaised
Аспіранти, докторанти	Поль Сабатьє
Членство	Лондонське королівське товариство Паризьке філоматичне товариствоd Французька академія Шведська королівська академія наук Французька академія наук Петербурзька академія наук Угорська академія наук Американська академія мистецтв і наук Румунська академія Паризька медична академія Національна академія дей-Лінчей Російська академія наук Нідерландська королівська академія наук Національна академія наук Італіїd Баварська академія наук Національна академія наук США Туринська академія наук[3]
Батько	Jacques-Martin Berthelotd
У шлюбі з	Софі Бертло
Діти	Philippe Berthelotd André Berthelotd René Berthelotd Daniel Berthelotd
Нагороди	Медаль Деві 1883 Медаль Коплі 1900
Марселен Бертло у Вікісховищі

Учений синтезував ацетилен, бензен, фенол, метан, жири, епіхлоргідрин та ряд інших сполук.

Автор праць у галузях термохімії, хімічної кінетики, агрохімії, історії хімії.

• 
  La Révolution chimique, 1890

Особисте життя

Бертло народився 25 жовтня 1827 року на вулиці Рю-дю-Мутон, Париж^[4], Франція, у сім’ї лікаря. Разом зі своїм другом, видатним істориком Ернестом Ренаном, він вирішив не відвідувати Великі школи, де навчалася переважна більшість інтелектуалів.^[5] Після хороших успіхів у школі з історії та філософії він став науковцем.

Він був атеїстом, але на нього сильно вплинула його дружина, яка була кальвіністкою^[6] (його дружина походила з родини Луї Бреге).^[7][8]

Див. також

• Медаль Коплі
• Медаль Деві
• Лондонське королівське товариство

Примітки

1. база даних Léonore — ministère de la Culture. — P. 24.

   d:Track:Q2886420d:Track:Q384602
2. Список професорів Колеж де Франс

   d:Track:Q3253460
3. www.accademiadellescienze.it

   d:Track:Q107212659
4. Former Fellows of The Royal Society of Edinburgh 1783 – 2002 (PDF). The Royal Society of Edinburgh. Архів оригіналу (PDF) за 14 листопада 2024. Процитовано 30 квітня 2018.
5. M. Berthelot, Sciences et Morales, On education, Paris, Impr. Nouvelle, 1895
6. Abraham Louis Breguet on www.hautehorlogerie.com
7. Robert K. Wilcox (2010). The Truth About the Shroud of Turin: Solving the Mystery. Regnery Gateway. с. 23. ISBN 978-1-59698-600-8. In 1902, Marcellin P. Berthelot, often called the founder of modern organic chemistry, was one of France's most celebrated scientists—if not the world's. He was permanent secretary of the French Academy, having succeeded the giant Louis Pasteur, the renowned microbiologist. Unlike Delage, an agnostic, Berthelot was an atheist—and militantly so.
8. Thomas de Wesselow (2012). The Sign: The Shroud of Turin and the Secret of the Resurrection. Penguin. ISBN 978-1-101-58855-0. Although Delage made it clear that he did not regard Jesus as the resurrected Son of God, his paper upset the atheist members of the Academy, including its secretary, Marcellin Berthelot, who prevented its full publication in the Academy's bulletin.

Джерела

(рос.)

• Биографии великих химиков. Перевод с нем. под редакцией Быкова Г. В. — М.: Мир, 1981. 320 с.
• Волков В. А., Вонский Е. В., Кузнецова Г. И. Выдающиеся химики мира. — М.: ВШ, 1991. 656 с.