Мао Дунь

У цьому китайському імені прізвище (Мао) стоїть перед особовим ім'ям.

Мао Дунь (спрощ.: 茅盾; піньїнь: Máo Dùn), справжнє ім'я — Шень Яньбін (спрощ.: 沈雁冰; піньїнь: Shěn Yànbīng; 4 липня 1896 — 27 березень 1981) — китайський письменник і громадський діяч. У 1953—1981 роках — голова Спілки китайських письменників^[ru]. З 1949 по 1964 рік — міністр культури КНР і заступник голови Всекитайської асоціації працівників літератури та мистецтва^[ru][3].

Мао Дунь
Народився	4 липня 1896(1896-07-04)[1][2][…] Тунсян, Jiaxing Fud, Zhejiangd, Династія Цін
Помер	27 березня 1981(1981-03-27)[1][2][…] (84 роки) Пекін, КНР
Країна	КНР
Діяльність	перекладач, літературний критик, журналіст, письменник, політик, критик, історик літератури
Alma mater	Пекінський університет
Мова творів	китайська
Членство	Academic Division of Philosophy and Social Sciences of the Chinese Academy of Sciencesd
Партія	КПК
Батько	Shen Yongxid
Брати, сестри	Shen Zemind
Сайт: maodun.org
Мао Дунь у Вікісховищі

|дебют=

Біографія

Народився в 1896 році в поселенні Учжень повіту Тунсян Цзясинського повіту провінції Чжецзян.

Навчався на підготовчому відділенні Пекінського університету, з 1916 року працював у видавництві в Шанхаї. У 1920—1922 роках очолював журнал «Сяошо Юебао», був одним із засновників Товариства вивчення літератури в 1921 році. Під впливом Жовтневої революції в Росії взяв участь в русі 4 травня. У 1920 році вступив в комуністичний гурток в Шанхаї й брав участь в створенні КПК в 1921 році. До 1927 виступав як публіцист, літературознавець, критик і перекладач (перекладав на китайську мову західноєвропейську і російську літературу). Брав участь в північному поході сил Гоміньдану, поки Чан Кайші не розірвав відносини з комуністами, і Мао Дуню довелося шукати притулку в Японії. Повернувшись на батьківщину в 1930 році, він вступив в Лігу лівих письменників Китаю^[ru].

У 1940 році змушений емігрувати в Гонконг. Потім брав активну участь в опорі японської агресії, а після перемоги КПК в громадянській війні в 1949 році був секретарем і міністром культури Мао Цзедуна до 1964 року. Піддавався переслідуванням в період культурної революції.

Творча діяльність

Автор книг «Вивчення персонажів» (1925), «Китайська міфологія» (1925), «Вступ до вивчення прози» (1928) і ряду інших, в тому числі двох книг, написаних після поїздки в СРСР (1946—1947) — «Бачене і почуте в СРСР» (1948) і «Бесіди про Радянський Союз» (1949) [4]. Визначав свій метод як «натуралізм». До натуралістів зараховував Л. М. Толстого та А. П. Чехова. Ввів в китайську літературу «потік свідомості» (роман «Розпад»). Пропагував творчість Ернеста Хемінгуея, Томаса Манна, болгарського класика Івана Вазова.

екранізації

• Весняні шовкопряди^[ru] (1933)
• Лавка пана Ліня (1959)
• Північ (1981)^[4]

Пам'ять

Бюст Мао Дуня в будинку-музеї в Учжені^[ru]

• Літературна премія Мао Дуня^[ru]
• Будинок-музей Мао Дуня в Пекіні^[ru]
• <span typeof="mw:Transclusion" data-mw="{&quot;parts&quot;:[{&quot;template&quot;:{&quot;target&quot;:{&quot;href&quot;:&quot;Шаблон:Не перекладено&quot;,&quot;wt&quot;:&quot;Не перекладено&quot;},&quot;params&quot;:{&quot;1&quot;:{&quot;wt&quot;:&quot;Будинок-музей в Учжені&quot;},&quot;2&quot;:{&quot;wt&quot;:&quot;Будинок-музей в Учжені&quot;},&quot;3&quot;:{&quot;wt&quot;:&quot;ru&quot;},&quot;4&quot;:{&quot;wt&quot;:&quot;Дом-музей Мао Дуня (Учжэнь)&quot;}}}}]}"></span>

Примітки

1. Encyclopædia Britannica

   d:Track:Q5375741
2. SNAC — 2010.

   d:Track:Q29861311
3. Mao Dun в онлайн-версії «Encyclopædia Britannica». 2014-04-01 (англ.)
4. Мао Дунь на сайті IMDb (англ.)

Джерела та література

• Н. А. Кірносова. Мао Дунь // ЕСУ

Література

• Мао Дунь. Лавка Ліня. М., Правда, 1955.
• Мао Дунь. Вибране / Упоряд. і вступ. ст. В. Сорокіна. Л., 1990.
• Сорокін В. Ф. Творчий шлях Мао Дуня. М., 1962.

Посилання

• Мао Дунь // Шевченківська енциклопедія: — Т.4:М—Па : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський.. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2013. — С. 67.
• Сайт про Мао Дуня [Архівовано 1 липня 2020 у Wayback Machine.] (кит.)