Loading AI tools
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Література межі 19 та 20 століть, Література перехідної доби — умовне визначення української літератури на етапі переходу від реалізму до модернізму[1].
Літературний процес другої половини XIX століття формувався під впливом творчості цілої плеяди талановитих письменників — Івана Нечуя-Левицького, Марка Вовчка, Панаса Мирного, Михайла Коцюбинського, Івана Франка, Ольги Кобилянської, Бориса Грінченка та ін. Для літератури того часу характерні різноманітність художніх напрямів та індивідуальних стилів письменства, використання різних жанрів — від епічних романів і повістей до новел, фейлетонів, оповідань і т. ін.
З появою на зламі століть нової генерації авторів українська література зазнає впливу європейського модернізму. Найяскравіше цей вплив позначився на творчості провідних літературних постатей цього періоду: Івана Франка — поета, прозаїка, драматурга, журналіста, літературного критика, теоретика та перекладача; поетеси Лесі Українки та прозаїка Михайла Коцюбинського.
Франко одним з перших почав перекладати твори світової літератури на українську мову (Гете, Генріх Гейне, Байрон).
В повісті «Тіні забутих предків» Коцюбинського реалістичність в описі селянського побуту поєднується з поетичним сприйняттям життя.
Ольга Кобилянська, Василь Стефаник, Марко Черемшина, Архип Тесленко, Гнат Хоткевич, Олександр Олесь, Григорій Чупринка, Микола Вороний, представники «Молодої Музи», «Української хати» закладали естетичні й теоретичні підвалини нового художнього напряму. Не втрачаючи зв'язків із традицією національної літератури, вони визначили специфіку українського модернізму, відмінність його від канону[1].
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.