Луб'яні волокна

Луб'яні волокна — текстильні волокна, які отримують із стебел і листя рослин^[1]. Вони бувають тонкі (льон, рамі) і грубі (прядиво, джут, мачула та ін.) З тонких волокон роблять різні тканини, з грубих — мішковину, канати і шнури^[1]. З листкових волокон, ще більш грубих і жорстких, також роблять канати^[1].

Запит «Лико» перенаправляє сюди; див. також інші значення.

Рослини

Прикладами є:

• Абака (див. Манільське прядиво)
• Агава сизальська (див. Сизаль)
• Бамія
• Бамбук (див. Бамбукове волокно)
• Льон
• Коноплі (див. Прядиво)
• Джут (див. Джутове волокно)
• Кенаф
• Кудзу
• Кропива
• Липа (див. Лико)
• Окра
• Рамі (китайська кропива)
• Ротанг
• Зніт вузьколистий

і ін.

Використання

У луб'яних волокнах у великій кількості присутній лігнін, що відсутній у бавовняному волокні^[2]. Луб'яні волокна володіють високою міцністю, низьким електричним опором, природною бактерицидністю та гігієнічністю, а тканини з них є антистатичними, гігієнічними, поглинають до 30 % поту і 95 % ультрафіолетових променів^[3].

Композиційні, армовані луб'яними волокнами матеріали використовуються зараз не тільки в машинобудуванні, але і для виробництва віконних рам (для запобігання загоранню вони повинні мати покриття із поліакрилового пластику і швидко висихаючого закріплювача)^[4].

Лико

Лико — луб'яні волокна молодих листяних дерев, переважно липи^[5]. Воно легко відокремлюється від стовбура і ділиться на стрічки^[5]. Заготовлення лика грало значну роль у натуральному господарстві: з нього плели личаки, козуби, виробляли мачулу, рогожу, мотузки та ін.

Див. також

• Костриця
• Прядивні і волокнисті рослини

Примітки

1. Детская энциклопедия (для среднего и старшего возраста): Техника и производство. Том 5. Издание второе. Академия педагогических наук СССР. М.: «Просвещение», 1965 (с.:338)
2. Сарібеков Г. С. Хімічна обробка коротких луб'яних волокон для виготовлення пряжі // Вісник Київського національного університету технологій та дизайну Науковий журнал. — 2011, № 2 (58) [Архівовано 15 липня 2012 у Wayback Machine.]
3. Михайлова Г. М., Гілязетдінов Р. Н. Відродження в Україні виробництва луб'яних волокон // Товарознавство та інновації Збірник наукових праць. — 2010, Вип. 2
4. Макаєв В. І., Коропченко С. П., Клевцов К. М., Соболев О. А. Нові підходи у виробництві лляного волокна високої якості [Архівовано 14 жовтня 2013 у Wayback Machine.] // Вісник Херсонського державного технічного університету. Науковий журнал [Архівовано 14 жовтня 2013 у Wayback Machine.]. — 2009, № 3(36)
5. Лико // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.

Посилання

• Лико [Архівовано 14 вересня 2020 у Wayback Machine.] // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Буенос-Айрес, 1960. — Т. 4, кн. VII : Літери Ле — Ме. — С. 829. — 1000 екз.