Лебединцев Феофан Гаврилович

Феофа́н Гаври́лович Лебеди́нцев (Теофан Лебединцев/Лебединець/Лобода, 24 березня 1828(18280324) — 24 березня 1888) — український педагог, історик, громадський і церковний діяч, літератор, журналіст. Основоположник української періодики. Засновник, видавець і перший редактор журналу «Киевская Старина».

Лебединцев Феофан Гаврилович
Народився	24 березня 1828(1828-03-24) Зелена Діброва (тепер Городищенський район Черкаської області)
Помер	24 березня 1888(1888-03-24) (60 років) Київ
Поховання	Щекавицьке кладовище
Громадянство	Російська імперія
Національність	українець
Місце проживання	Холм, Київ
Діяльність	краєзнавець, журналіст
Відомий завдяки	засновник «Киевской Старины»
Alma mater	Київська духовна семінарія
Конфесія	православний
Родичі	Лебединцев Гаврило Григорович
Брати, сестри	Лебединцев Петро Гаврилович, Лебединцев Андрій Гаврилович і Arseniy Lebedintsevd
У шлюбі з	Юлія
Діти	Лебединцев Костянтин Феофанович
Нагороди
Роботи у Вікіджерелах

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Лебединцев.

Біографія

Сім'я

Народився в багатодітній родині священика в селі Зелена Діброва на Київщині (тепер Городищенський район Черкаської області), один із п'яти славетних братів Лебединцевих.

Рідні брати Феофана Гавриловича:

• Лебединцев Петро Гаврилович,
• Лебединцев Арсеній Гаврилович,
• Лебединцев Андрій Гаврилович,
• Лебединцев Данило Гаврилович.

Освіта

Як і всі його брати, Феофан спершу навчався в Богуславському духовному училищі, згодом блискуче закінчив Київську духовну семінарію.

У 1851 році захистив дисертацію з Унії в Україні й здобув ступінь старшого кандидата богослов'я^[1] в Київській духовній академії, де був однокурсником майбутнього видатного філософа Памфіла Юркевича. Незабаром став магістром.

Викладацька та педагогічна діяльність

Викладав у Воронезькій (з 1852) та Київській (з 1855) духовних семінаріях. У 1861 році отримав місце екстраординарного професора кафедри історії розколу у своїй alma mater. Заснував і в 1860—1863 роках редагував її видання — «Руководство для сельских пастырей».

4 грудня 1864 року спеціаліст по розколу Церков Феофан Лебединцев став начальником навчальної дирекції (головним освітянином) на Холмщині, де боровся з греко-католицизмом і полонізацією,

... заботясь о возрождении русской народности, но соблюдая уважение к местному народному языку.[2]

З його ініціативи на Холмщині відкрито близько 300 народних шкіл, середніх навчальних закладів, курси для вчителів, учительську семінарію, чоловічу (5 жовтня 1865) та жіночу (в жовтні 1866) гімназії. З 1872 року — директор училищ у Радомі.

«Киевская Старина»

Петро Лебединцев

Після виходу у відставку оселився в Києві. У 1882 році разом із братом Петром (кафедральним протоієреєм Софії Київської) заснував «Киевскую Старину» — на 3000 рублів, позичених у Григорія Ґалаґана. Всесильний Ґалаґан допоміг зв'язками в найвищих ешелонах Російської імперії, і нове видання отримало державну субсидію. 9 грудня 1883 року Ґалаґан записав у своєму щоденнику:

Вирушив до графа Толстого[3] говорити про справи полтавські. А ще я казав Толстому про субсидії «Киевской Старине». Він відповідав, що грошей нема, але уповноважив переговорити з Бунге[4].

В останні роки життя Феофан Лебединцев був активним учасником київських Церковно-історичного та Археологічного товариств. Помер у день свого 60-річчя. Похований на історичному некрополі старого Києва — Щекавицькому кладовищі.

У контексті доби

У 1859 році Теофан Лебединцев познайомився з Тарасом Шевченком (спогадом про знайомство залишився «Кобзар» з автографом). Шевченко високо оцінював праці земляка (зокрема, проповідь «Про ярмарки», надруковану за протекції Шевченка в 1861 році першим українським часописом «Основа»).

Після смерті поета Лебединцев опублікував дослідження про Тараса Шевченка, спогади, власне листування з ним.

Перша дружина Феофана Лебединцева Юлія (уроджена Барська, правнучка Івана Григоровича-Барського; похована в Холмі — збереглася нагробна плита в стіні церкви Іоана Богослова) була хрещеною матір'ю Михайла Грушевського.

Син від другого шлюбу Костянти́н Феофа́нович Лебединцев — український математик й педагог-новатор.

Примітки

1. Випуск 1851 року, курс XV (1847—1851) — див. Выпускники Киевской духовной академии 1823—1869, 1905 гг. [Архівовано 6 січня 2015 у Wayback Machine.]
2. див. Сумцов Микола Федорович
3. Міністр народної освіти Російської імперії
4. Міністр фінансів Російської імперії

Джерела

• Усенко П. Г. Лебединцев Феофан (Теофан) Гаврилович [Архівовано 21 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 68. — ISBN 978-966-00-1028-1.
• Лабынцев Ю., Щавинская Л. Феофан Лебединцев — основатель «Киевской старины» (К 180‑летию со дня рождения: 1828‑2008) / Департамент культуры г. Москвы, Управ. культуры ЦАО г. Москвы, ГУК г. Москвы «Библиотека украинской литературы». — М., 2008. — 48 с. (рос.)
• Славетні Лебединцеви
• Теофан Лебединцев — історик, педагог, патріот^{[недоступне посилання з червня 2019]}
• Лебединцев Феофан Гаврилович [Архівовано 10 лютого 2006 у Wayback Machine.] (рос.)

Посилання

• Лебединців Теофан [Архівовано 9 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — 1960. — Т. 3, кн. VI : Літери Ком — Ле. — С. 811-812. — 1000 екз.