Ксенія Чорногорська

Ксенія Петрович-Негош, принцеса Чорногорська (22 квітня 1881, Цетинє — 10 березня 1960, Париж) — чорногорська принцеса, дочка короля Ніколи I,^{[1] [2]} сестра італійської королеви Олени та великих княгинь Міліци і Анастасії.

Ксенія Петрович-Негош, принцеса Чорногорська
Ксенія Чорногорська
Ім'я при народженні	Ксенія Петрович-Негош
Народилася	22 квітня 1881(1881-04-22) Цетинє, Чорногорія
Померла	10 березня 1960(1960-03-10) (78 років) Париж, Франція
Поховання	Цетинє, Чорногорія
Країна	Князівство Чорногорія Чорногорія
Діяльність	аристократка
Титул	принцеса Чорногорії
Рід	Петрович-Негош
Батько	Нікола І
Мати	Мілена Вукотіч
Брати, сестри	Зорка Чорногорська, Міліца Негош-Петрович, Анастасія Чорногорська, Princess Marica of Montenegrod, Данило ІІ Негош Петрович, Олена Негош-Петрович, Анна Петрович-Негош, Princess Sofia of Montenegrod, Мірко Дмитрій Петрович-Негош, Princess Vjera of Montenegrod і Принц Петро Чорногорський
У шлюбі з	немає
Діти	немає
Автограф
Медіафайли у Вікісховищі

Належала до династії Петрович-Негош і королівської родини Чорногорії.

Раннє життя

Принцеса Ксенія народилася 22 квітня 1881 в столиці чорногорського князівства місті Цетинє в королівському палаці. Її батьком був чорногорський князь (з 1910 король) Нікола I Петрович з династії Петровичей-Негошей, матір'ю — Мілена Петрівна Вукотіч, дочка місцевого воєводи. Ксенія була 10 дитиною в сім'ї і 8 дочкою. Також у неї були молодша сестра Віра і брат Петро.

Нікола Негош займав пост правителя майже шістдесят років і став відомим політичним діячем Європи. Він був монархом в маленькому, віддаленому князівстві. Центром князівства було місто Цетинє. Популярність і вплив чорногорському князю принесли шлюби його дітей. Їх у нього і Мілени народилося дванадцять. Для деяких батько знайшов такі шлюбні партії, про які деякі могли лише мріяти. Наслідний принц Данило в 1899 році одружився з принцесою Юттою Мекленбург-Стрелицькою, що прийняла в православ'ї ім'я Мілени. Старша дочка Зорка з 1883 року перебувала у шлюбі з сербським принцом Петром I Карагеоргієвичів, з 1903 року — королем Сербії. Дочка Олена в 1896 році вийшла заміж за наслідного принца Італії, який став в 1900 році королем під іменем Віктор Емануїл III. Інші дочки, Міліца і Анастасія, вийшли заміж за онуків імператора Миколи I і стали членами імператорського дому Романових.

На відміну від своїх сестер і братів, які навчалися в Смольному інституті, Ксенія разом з молодшою ​​сестрою Вірою здобувала освіту вдома. Батько сестер бажав, щоб і молодші дочки пошлюбили представників Російського імператорського дому, зокрема одного з синів великого князя Костянтина Костянтиновича або Олександра Михайловича, як це було з Міліцею і Анастасією.

Можливі кандидатури на шлюб

У 1898 році Нікола I намагався видати Ксенію в шлюб з сербським принцом Олександром. Однак, коли він приїхав в Цетинє просити руки Ксенії, то та, побачивши його, відчула таку огиду і жах від його зовнішності і манер, що, незважаючи на прохання батька, відмовилася одружуватись з ним. Після цього інциденту дипломатичні відносини між Чорногорією і Сербією були зіпсовані.

В 1898 році принцеса Ксенія здійснила дипломатичну поїздку до Італії зі своєю матір'ю княгинею Міленою, сестрою Вірою і старшим братом принцом Данилом Олександром, щоб відвідати свою старшу сестру Олену, яка нещодавно стала дружиною італійського принца Віктора Емануїла ІІІ.

На весіллі свого брата принца Чорногорії Данила і герцогині Ютти Мекленбург-Стреліц принцеса познайомилася з принцом Миколою Грецьким, який представляв свого батька короля Георга I. У 1899 році було оголошено про їх заручини, але несподівано з незрозумілих причин вони були розірвані. Пізніше він одружився з великою княжною Оленою Володимирівною.^{[3] [4]}

У 1902 році поповзли чутки про можливий шлюб Ксенії і Великого герцога Гессенського Ернста Людвіга, брата імператриці Олександри Федорівни, який нещодавно розлучився зі своєю першою дружиною принцесою Вікторією Саксен-Кобургською. Це були лише чутки, які пустили з тієї причини, що Ксенія відвідувала свою сестру Анну, яка перебувала в Дармштадті, де проживав Ернст. Далі пішла чутка про шлюб Ксенії і великого князя Кирила Володимировича, який хотів одружитися з Вікторією Саксен-Кобургською, але отримав відмову через близьку спорідненість. Шлюб не відбувся, а Кирило, виїхавши за кордон, уклав таємний шлюб з Вікторією, якій тільки через кілька років визнали в Росії.^[5]

Ще одною чуткою був шлюб принцеси зі спадкоємцем Російської імперії великим князем Михайлом Олександровичем.^{[6] [7]} У наступні роки багато хто стверджуватиме, що принцеса була заручена з низкою іноземних принців, таких як Віктор Емануїл, граф Туринський, принц Луїджі Амедео, герцог Абруццо, Фердинанд I, князь Болгарії, а також овдовілий чоловік її сестри король Сербії Петро I.^[8]

Незважаючи на численні чутки, Ксенія так і залишилася неодруженою.

Подальше життя

У 1910 році її батько був коронований як король Чорногорії. У 1917 році, відповідно до Корфської декларації , було оголошено про злиття Чорногорії з Сербією.^[9] 26 листопада 1918 Чорногорія офіційно увійшла до складу Королівства Сербів, Хорватів і Словенців. (Разом з тим, цей державно-правовий акт був одностороннім і означав повалення чорногорської монархії). Внаслідок цього принцеса зі своєю сім'єю вирушила у вигнання: спочатку в Італію, а потім у Францію. Під час війни принцеса Ксенія разом із сестрою Вірою активно допомагала чорногорським воїнам, організовувала медичні табори.^[10]

Нікола разом з родиною був змушений виїхати до Франції, але продовжував претендувати на трон до своєї смерті в Антібі три роки потому. Ксенія залишилася проживати в Парижі, де і померла 10 березня 1960 року. Похована принцеса була в Сан-Ремо, а її останки були перевезені в 2000 році до Чорногорії, де і зараз зберігаються в королівській гробниці в Цетинє.

Після її смерті колекція її особистих фотографій була виставлена ​​в 2010 році на словенській виставці Galerija Fotografija. Зміст виставки:

Матеріально скромна спадщина принцеси Ксенії дає нам майже інтимне розуміння приватного життя чорногорської княжни, яка була відома своїм розумом і талантом, але насамперед вона відома, як алмазний патріот своєї батьківщини. Її глибока любов до чорногорської нації виражається через образи повсякденного життя, які вона зробила в мирний час, перш ніж залишила країну. Фотографії принцеси Ксенії— образи, які були під глибоким враженням її пам'яті, вона плекала їх з любов'ю протягом десятиліть вигнання, звертаючись до них у хвилини відчаю і ностальгії. Це була Чорногорія в очах її принцеси. Це Чорногорія її молодості, її надії, переконання, її приховані думки і нереалізовані плани.

Примітки

1. Lundy, Darryl The Peerage: Kseniya Petrovic-Njegoš, Princess of Montenegro. Проверено 25 октября 2010.
2. Xenia of Montenegro – (1881–1960). A Bit Of History. Проверено 29 октября 2010.
3. «Late Gossip of Foreign Capitals»", The Washington Post, 11 October 1899
4. «Foreign Notes and Comment»", The Washington Post, 11 January 1901
5. «Brides Its Product; Remarkable Output of Queer Little Montenegro»", The Washington Post, 7 August 1904
6. «London Correspondence»", The Irish Times, 20 August 1904
7. «Princess Who May Wed Grand Duke»", The Washington Post, 7 September 1904
8. «Society Outside The Capital»", The Washington Post, 14 January 1911
9. «Montenegro Breaks Peace Negotiations»", The Washington Post, 20 January 1916
10. «Death of Mr. Devine»", The Observer, 28 December 1930.