Кобилля
село в Україні, у Збаразькій громаді Тернопільського району Тернопільської области З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Коби́лля — село в Україні, у Збаразькій міській громаді Тернопільського району Тернопільської області. До 2020 підпорядковувалося колишній Кобильській сільській раді.
| село Кобилля | |
|---|---|
 | |
| Країна |  Україна |
| Область | Тернопільська область |
| Район | Тернопільський район |
| Тер. громада | Збаразька міська громада |
| Код КАТОТТГ | UA61040150240063242 |
| Основні дані | |
| Засноване | 1545 |
| Населення | 743 |
| Територія | 1.630 км² |
| Густота населення | 492.02 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 47334 |
| Телефонний код | +380 3550 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°46′31″ пн. ш. 25°36′34″ сх. д. |
| Водойми | Гніздечна |
| Відстань до районного центру |
20 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 47302, Тернопільська обл., Тернопільський р-н, м. Збараж, вул. Б. Хмельницького, 4 |
| Карта | |
  Кобилля | |
 Кобилля | |
| Мапа | |
 | |
|
| |
Розташоване поблизу витоку р. Гніздечна — один із витоків Гнізни (ліва притока Серету, бесейн Дністра), за 20 км від центру громади і найближчої залізничної станції Збараж. Географічні координати: 49° 47’ північної широти 25° 37’ східної довготи. Дворів — 247.
Назва, ймовірно, від роду занять мешканців — розводили коней; можливо, від слова «кобильниця» — рід різновиду рослини хвощ чи від прізвища першопоселенця — Кобиленський (Кобильницький).
Давні часи
Поблизу Кобилля виявлено археологічні пам'ятки черняхівсько-вельбарської і давньоруської культур та римські монети.
Середньовіччя, Новий Час
Перша письмова згадка — 1545. У середині XVI ст. село власність Острозьких.
На початку XVII ст. населений пункт зруйнували татари. Село згадане під час Національно-визвольної революції українського народу 1648–1676 рр. У 1734 р. загін гайдамаків пограбував Кобилля, зокрема господарство Й. Коллонтая.
1790 р. у документах згадана дерев'яна церква з чудотворним образом Матері Божої (Богородиці Одигітрії).
У селі здавна розвинуте килимарство (на початку 19 ст. високо цінували вироби килимарів братів Івахових; у 1961 р. в Києві вироби місцевих килимарів відзначені дипломами); велика земельна власність належала родині Смаржевських.
XX століття
У XIX–на початку XX ст. (до Першої світової війни) між селами Кобилля і Старий Олексинець (нині Кременецького району) щороку на десяту п'ятницю відбувався хресний хід. У 1882 р. проживало 890 осіб, із них — 772 українці, власник маєтку — О. Смаржевський; у 1914 р. в селі — 1181 мешканець; функціонували фільварок, 2 крамниці, корчма.
У 1919 на кошти Тадеуша Смаржевського збудовано костел.
В УСС та УГА воювали близько 80 уродженців села, серед них — сотник УСС Т. Коваль, офіцер УГА Я. Тивонюк.
Діяли філії товариств «Просвіта» (від 1880), Січ, «Луг», «Сільський господар», «Союз Українок», Хліборобський вишкіл молоді, а також Братство тверезості, аматорський драматичний гурток, кооператива «Зоря»; працювали початкова школа, млин Ісаака Тененбаума, молочарня.
Протягом 1934 —1939 рр. село належало до ґміни Доброводи.
4 липня 1941 — 5 березня 1944 року Кобилля — під нацистською окупацією. Під час німецько-радянської війни в Червоній армії загинули або пропали безвісти 68 уродженців села. В ОУН і УПА перебували, загинули, репресовані, симпатики — понад 120 осіб; у т. ч. учасники Збаразького повстання в грудні 1939 р. І. Білецький, П. Грещук, Г. Дворніцький, М. Дундер, Г. Іваніцький, Г. Кобиленський, М. Коваль, В. Котик, І. Рожук, М. Сапун, Г. Шафранський, Данило і Нестор Ясіновські та інші; криївка була в стодолі о. П. Коваля.
У січні 1950 р. в селі створено колгосп; у 1990-х рр. розпайований.
Період Незалежности
12 червня 2020 року, відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області», село увійшло до складу Збаразької міської громади[1].
19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Збаразького району, село увійшло до складу новоутвореного Тернопільського району[2].
- церква святого великомученика Юрія Переможця (1890; мурована; збудована на місці дерев'яної),
- церква святого Юрія (1919; кам'яна; у 1990-х перебудована з костелу);
- дім молитви ЄХБ (1935; кам'яний).
- споруджено пам'ятник полеглим у німецько-радянській війні воїнам-односельцям (1970);
- встановлено пам'ятні хрести на честь тверезості (1875), скасування панщини (друга пол. XIX ст., відновлений 1995);
- насипана символічна могила Борцям за волю України (1991).
- Пам'ятний знак «Хрещення Ісуса Христа»
Щойновиявлена пам'ятка історії. Розташована на вулиці Зарічна, в центрі села (за будинком культури).
Виготовлена із каменю-вапняку та металу. Скульптура — 1,1 м, постамент — 1,5х0,65х0,65 м, цоколь — 0,5х1,45х1,45 м, площа — 0,0016 га.[3]
Діють загальноосвітня школа I-II ступ. (у 2013 р. освячено світлицю Духовності), клуб (народний аматорський хор), бібліотека, амбулаторія загальної практики та сімейної медицини, відділення зв'язку, млин, 4 торгових заклади; земельні паї орендують ТОВ «Лендком Ю. А.» і ПП «Бочаров».
Населення — 743 осіб (2014).
- Народилися
- Григорій Грещук (1950-2018) — журналіст, публіцист, історик, громадський діяч.
- Андрій Івахів (1909–1992) — килимар.
- Василь Ільчишин (нар. 1982) — археолог, історик, науковець, педагог.
- Павло Коваль (1913–1981) — релігійний діяч.
- Теодозій Коваль (1893–1985) — сотник Леґіону УСС.
- Іван Сайчук (нар. 1904) — священник, мученик за віру.
- Григорій Хома (нар. 1942) — український вчений, доктор фізико-математичних наук, професор.
- Тарас Шафранський (1943–2006) — лікар, український педагог, громадський діяч.
- Іван Коваль (нар. 1969) — український літератор, журналіст, редактор, поет-пісняр[4][5][6]. Автор книги "Благання розтерзаних літер[7]".
- Віталій Шафранський (нар. 1975) — заслужений працівник соціальної сфери України, громадський діяч.
- Юрій Юрик (нар. 1977) — кандидат історичних наук, громадський діяч.
- Тарас Юрик (нар. 1980) — український політик, народний депутат України 8-го скликання.
- Євстахій Ясіновський (1899–1982) — педагог, літератор.
- Невесенко Л. Село Кобилля в минулому і тепер // Червона зірка.-1957.-5 липня.
- Уніят, В. Кобилля // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 103. — ISBN 966-528-199-2.
- Уніят, В. Кобилля // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 2 : Г — Л. — С. 270—271. — ISBN 978-966-457-228-3.
Дорожній знак при в'їзді в село
Церква Святого Великомученика Юрія Переможця ПЦУ
Церква Святого Юрія УГКЦ
Клуб
Кобильська гімназія
Будівля старої школи
Автобусна зупинка
Сільська вулиця
Статуя Божої Матері
Пам'ятний хрест
_ПЦУ_Кобилля.jpg)
_УГКЦ_Кобилля.jpg)
Wikiwand in your browser!
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
