Клітинний імунітет
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Клітинний імунітет (англ. Cell-mediated immunity) — такий тип імунної відповіді, в якому не беруть участь ні антитіла, ні система комплементу. В процесі клітинного імунітету активуються макрофаги, натуральні кілери, антиген-специфічні цитотоксичні Т-лімфоцити, і у відповідь на антиген виділяються цитокіни.[1]
![]() | У цій статті відсутні розділи за темами. (серпень 2023) |
Наприкінці XIX століття в традиційній системі Гіппократа імунна система уявлялася двома гілками: гуморальним імунітетом, в якому захисну фактори знаходяться у гуморі (безклітинна рідина або сироватка) та клітинним імунітетом, захисні фактори якого пов'язані з клітинами.
CD4-клітини або Т-хелпери забезпечують захист від різних патогенів. Наївні Т-клітини, які є незрілими Т-клітинами, які ще не зустріли антиген, і які після зустрічи антигенопрезентувальними клітинами (АПК) перетворюються в активовані ефекторні Т-клітини . АПК, такі як макрофаги, дендритні клітини та, за певних обставин, В-клітини, приєднують антигенні пептиди до свого головного комплексу гістосумісності (ГКГС) і презентують ціпептиди рецепторам Т-клітин. Найважливішими з цих АПК є вузькоспеціалізовані дендритні клітини; які, можливо, працює виключно на фагоцитоз та презентацію антигенів. [2]
Активовані ефекторні Т-клітини можна віднести до трьох функціональних класів, які розпізнають пептидні антигени, що походять від різних типів патогенів:
1) Цитотоксичні Т-клітини (стара назва Т-кілери), які вбивають інфіковані клітини-мішені шляхом апоптозу без використання цитокінів,
2) Тh1-клітини, які переважно активують макрофаги[2]
3) Тh2 клітини, які переважно стимулюють В -клітин, які вироблють антитіла.
Інший погляд вирізнає вроджений та адаптивний імунітет кожний з яких має гуморальний та клітинно-опосередкований компоненти.
Система клітинного імунітету виконує захисні функції наступними способами:
- шляхом активації антиген-специфічних цитотоксичних Т-лімфоцитів, які можуть викликати апоптоз соматичних клітин, що демонструють на поверхні епітопи чужорідних антигенів, наприклад, клітин, заражених вірусами, що містять бактерії і клітини пухлин, що демонструють пухлинні антигени;
- шляхом активації макрофагів і натуральних кілерів, які руйнують внутрішньоклітинні патогени;
- шляхом стимулювання секреції цитокінів, які впливають на інші клітини імунної системи, які беруть участь в адаптивній імунній відповіді і вродженій імунній відповіді.[3]
Клітинний імунітет спрямований переважно проти мікроорганізмів, які виживають в фагоцитах і проти мікроорганізмів, що вражають інші клітини. Система клітинного імунітету особливо ефективна проти клітин, інфікованих вірусами, і бере участь в захисті від грибів, найпростіших, внутрішньоклітинних бактерій і проти клітин пухлин. Також система клітинного імунітету відіграє важливу роль у відторгненні тканин.