Київське воєводство
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Київське воєводство (лат. Palatinatus Kioviensis, пол. Województwo kijowskie) — адміністративно-територіальна одиниця у складі Великого князівства Литовського (1471—1569) та Корони Польської Речі Посполитої (1569—1793). Існувало в 1471—1793 роках. Створене на основі земель Київського князівства. До 1667 року осідком воєводства був Київ. За умовами Андрусівського перемир'я Річ Посполита втратила більшу частину воєводства та його столицю, але його назва залишилася тією ж. Очолювалося київськими воєводами. Сеймик воєводства збирався у Житомирі. Мало представництво із 3 сенаторів у Сенаті Речі Посполитої. Станом на 1790 рік площа воєводства становила близько &&&&&&&&&0200000.&&&&00200 000 км²[1]. Населення в 18 столітті нараховувало близько 1 млн осіб.
Київське воєводство | |||
---|---|---|---|
| |||
Адм. центр | Київ і Житомир | ||
Країна | Річ Посполита і Велике князівство Литовське | ||
Регіон | Велике князівство Литовське Малопольська провінція | ||
Населення | |||
- повне | |||
Площа | |||
- повна | 200 000 км² | ||
Дата заснування | 1471 | ||
Дата ліквідації | 23 січня 1793 | ||
|
Початково складалося з 9 повітів, проте до часу ліквідації воєдства їхня кількість скоротилася до 3. Ліквідоване 1793 року під час другого поділу Речі Посполитої. Територія воєводства увійшла до складу Київського та Ізяславського намісництв Російської імперії. Разом з Брацлавським воєводством та Диким полем у просторіччі називалося Україною[2][3]. На картах також зустрічається назва Нижня Волинь (лат. Volhynia inferior, фр. Volhynia basse) або Дальня Волинь (лат. Volhynia ulterior).