Loading AI tools
чорно-білий фантастичний фільм Кріса Маркера 1962 року З Вікіпедії, вільної енциклопедії
«Злітна смуга» (фр. La Jetée, варіант перекладу «Термінал») — чорно-білий 28-хвилинний фантастичний фільм французького режисера Кріса Маркера 1962 року, відзначений премією Жана Віго. Виконаний у техніці фотороману: образний ряд складається з фотографій, що змінюють одна одну[4]. Картину Маркера вписано в історію кіно як один із найвизначніших і найвпливовіших зразків кінофантастики[5][6][7][8][9].
Злітна смуга | |
---|---|
фр. La Jeteé | |
Жанр | фільм-антиутопіяd, постапокаліптичний фільм[d], серія фотографійd, науково-фантастичний фільм і arthouse science fiction filmd |
Режисер | Кріс Маркер[1][2][3] |
Продюсер | Anatole Daumand |
Сценарист | Кріс Маркер |
Оповідач | Jean Négronid |
У головних ролях | Jacques Ledouxd[2], Hélène Châtelaind[3], Jean Négronid і Ligia Braniced |
Оператор | Кріс Маркер |
Композитор | Trevor Duncand |
Дистриб'ютор | Netflix |
Тривалість | 28 хв. |
Мова | французька і німецька |
Країна | Франція |
IMDb | ID 0056119 |
Фільм відкриває урочиста літургія Петра Гончарова «Хресту Твоєму» у виконанні хору Олександро-Невського собору[fr]. Після термоядерного удару третьої світової війни парижани, що залишилися живими, живуть у підземних катакомбах Парижа. Вони роблять спроби подорожей у часі в надії знайти в майбутньому нащадків і отримати від них їжу, медикаменти та енергетичні установки «в ім'я того, щоб минуле та майбутнє допомогли сьогоденню».
Головний герой, бувши ув'язненим, змушений погодитися на подорож у часі. Його постійно переслідує епізод його дитинства, в якому він стає свідком убивства в терміналі аеропорту Орлі. Цей епізод використовують під час подорожі в часі. Мандрівника закидають все далі і далі у минуле. Мандрівник зустрічається та розмовляє з жінкою, яка була разом із убитим. Після успішної подорожі до минулого експериментатори закидають головного героя в майбутнє.
У майбутньому він зустрічається з людьми відродженого суспільства. Після повернення до сучасності героя засуджують до смерті, але люди майбутнього пропонують перенести його в майбутнє і приєднатися до них. Він відмовляється, просячи повернути його в минуле, до терміналу аеропорту Орлі. Потрапивши в минуле, він розуміє, що вбита людина, яку він бачив у дитинстві — він сам, і що він побачив власну смерть з боку[10].
«Злітна смуга» — єдиний ігровий фільм знаменитого документаліста Криса Маркера і один із перших фільмів про суб'єктивне переживання подорожей у часі. Кінокритики порівнюють його з оповіданнями Борхеса[11] і «Минулого літа в Марієнбаді» напарника Маркера за документальними проєктами 1950-их років, Алена Рене[12]. Протягом усього свого творчого шляху прустіанці Маркер і Рене були зачаровані всесиллям і разом з тим недосконалістю пам'яти[13][14]. Як пишуть автори кіноенциклопедії allmovie[8]:
Фотомонтажна техніка фільму, здається, відбиває імпресіоністичну природу пам'яті, із фрагментів якої суб'єкт складає осмислений візуальний образ. В одній зі сцен кохана головного героя вдивляється в камеру — і раптом несподівано моргає. Витончений і водночас безвідмовно шокувальний фільм «Злітна смуга» блискуче підриває правила створення кіно, змушуючи глядачів переглянути свої установки щодо не лише кіно, але й часу, пам'яті і того, як ми сприймаємо дійсність.
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.