Loading AI tools
Французький фотограф і режисер американського походження З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Вільям Кляйн (нар. 19 квітня 1926 — пом. 10 вересня 2022)[10] — французький фотограф і режисер американського походження, відомий своїм іронічним підходом[11][12] до медіа та широким використанням незвичайних технік фотографії у контексті фотожурналістики та модної фотографії[11]. Він посів 25 місце у Списку 100 найвпливовіших професійних фотографів[13].
| Вільям Кляйн | ||||
|---|---|---|---|---|
| англ. William Klein | ||||
| ||||
| Народження | 19 квітня 1926 Мангеттен, Нью-Йорк | |||
| Смерть | 10 вересня 2022 (96 років) | |||
| XIV округ Парижа, Париж, Франція | ||||
| Поховання | цвинтар Монпарнас[1] | |||
| Країна |  США[2].svg){kind=small} Франція[3] | |||
| Навчання | Paris Faculty of Law and Economicsd і Сіті Коледж | |||
| Діяльність | фотограф, фешн-фотограф, сценарист, режисер, кінорежисер | |||
| Роки творчості | 1951 — 2022 | |||
| Вчитель | André Lhoted | |||
| Роботи в колекції | Національний музей «Центр мистецтв імені королеви Софії», Національна галерея мистецтв, Міннеаполіський інститут мистецтва, Художній інститут Чикаго, Музей мистецтв Нельсона-Аткінсаd, Тейт, Національна галерея Канади, Музей американського мистецтва Вітні, Музей сучасного мистецтва Сан-Франциско[4], Музей сучасного мистецтва (Нью-Йорк)[5], Музей Вікторії та Альберта, CODA Museumd[6], New Mexico Museum of Artd, Photographs in the National Gallery of Artd, Міський музей (Амстердам)[7], Смітсонівський музей американського мистецтва[8] і Photography Collectiond[9] | |||
| Нагороди | ||||
|
| ||||
 Вільям Кляйн у Вікісховищі | ||||
Кляйн навчався як художник під керівництвом Фернана Леже, і рано досяг успіху на виставках своїх робіт. Незабаром він перейшов до фотографії та здобув широку популярність як модний фотограф, працюючи для «Вог», а також своїми фотонарисами про різні міста. Він зняв повнометражні ігрові фільми, численні короткометражні та повнометражні документальні фільми та продюсував понад 250 телевізійних рекламних роликів.
Він отримав премію Надара у 1957 році, Столітню медаль Королівського фотографічного товариства та почесне членство (HonFRPS) у 1999 році та нагороду за видатний внесок у фотографію на конкурсі Sony World Photography[14] у 2011 році.
Ретроспективна виставка його робіт «Вільям Кляйн: ТАК: Фотографії, картини, фільми, 1948—2013» демонструвалася в Міжнародному центрі фотографії в Нью-Йорку до 15 вересня 2022 року[15].
Кляйн народився в Нью-Йорку в бідній єврейській родині[16]. Він достроково закінчив середню школу та вступив до Сіті-коледжу у віці 14 років[16], щоб вивчати соціологію. Він приєднався до армії США під час Другої світової війни, його дислокували у Німеччині, а пізніше у Франції, де назавжди оселився після звільнення.
У 1948 році Кляйн вступив до Сорбонни, а пізніше навчався у Фернана Леже. У той час Кляйн цікавився абстрактним живописом і скульптурою. У 1952 році відбулись дві його успішні персональні виставки в Мілані, тоді ж він почав співпрацю з архітектором Анджело Манджаротті[16]. Кляйн також експериментував з кінетичним мистецтвом, і саме на виставці своїх кінетичних скульптур він познайомився з Олександром Ліберманом, артдиректором «Вог».
Він перейшов до фотографії та здобув широку популярність як модний фотограф, працюючи для «Вог» та своїми фотонарисами про різні міста. Попри відсутність формальної освіти фотографа, Кляйн виграв премію Надара у 1957 році за книгу фотографій «Нью-Йорк», зроблену під час короткого повернення до рідного міста у 1954 році. Роботи Кляйна вважалися революційними через його «амбівалентний та іронічний підхід до світу моди»[11], його «безкомпромісну відмову від домінуючих на той час правил фотографії»[11] та його широке використання ширококутних і телеоб'єктивів, природне освітлення та motion blur[11]. Кетрін Норр із «Нью-Йорк таймс» писала, що разом із Робертом Франком Кляйна вважають «батьком вуличної фотографії, одним із тих неоднозначних компліментів, які класифікують людину, яку важко класифікувати»[17].
Найпопулярніші фотороботи Кляйна: «Gun 1, New York» (1955), «The Holy family on bike» (Рим, 1956), «Cineposter» (Токіо, 1961), «Vogue» (моделі на вулицях Нью-Йорка, Риму та Парижа для журналу «Вог», 1963), «Love on the Beat» (обкладинка альбому Сержа Генсбура, 1984), «Club Allegro Fortissimo» (1990) та «Autoportrait» (книга контактного друку, 1995).
Світ моди був темою для першого повнометражного фільму, знятого Кляйном у 1966 році, «Хто ти, Поллі Маггу?», який, як і два інші його художні фільми, «Містер Свобода» та «Зразкова пара», є сатирою[18].
Він зняв численні короткометражні та повнометражні документальні фільми[19], включно з документальним фільмом сінема веріте «Grands soirs et petits matins», документальним фільмом 1964 року «Кассіус Великий», перемонтованим із новими кадрами як «Мухаммед Алі: Найвеличніший» у 1969 році. Він створив понад 250 телевізійних рекламних роликів[19]. Як давній шанувальник тенісу, у 1982 році він зняв документальний фільм «Французи» про Відкритий чемпіонат Франції з тенісу.
Його роботи іноді відкрито критикували американське суспільство та зовнішню політику; кінокритик Джонатан Розенбаум якось написав, що «Містер Свобода» був «можливо, найбільш антиамериканським фільмом, який коли-небудь створювали»[20].
Кляйн помер у Парижі 10 вересня 2022 року у віці 96 років[21][22][23].
Роботи Кляйна зберігаються в такій публічній колекції:
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
