Звичайні люди та незалежні особистості
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Звичайні люди і незалежні особистості[2] (словац. Obyčajní Ľudia a nezávislé osobnosti, OĽaNO), повна назва OĽANO і друзі: Звичайні люди, Незалежні кандидати, НОВА, Свободні і відповідальні, Пачівале Рома, Угорські серця (словац. OĽANO A PRIATELIA: OBYČAJNÍ ĽUDIA, NEZÁVISLÍ KANDIDÁTI, NOVA, SLOBODNÍ A ZODPOVEDNÍ, PAČIVALE ROMA, MAGYAR SZÍVEK, OĽANO A PRIATELIA) – правоцентристська, консервативна політична партія в Словаччині. На виборах до парламенту 2010 року вона номінувала 4 депутатів за списками партії Свобода і солідарність, там усі вони здобули перемогу[3].
Країна | Словаччина |
---|---|
Голова партії | Ігор Матович |
Ген. секретар | Юліус Якаб |
Лідер у Національній раді | Міхал Шипош |
Засновник | Ігор Матович |
Дата заснування | 11 листопада 2011 |
Штаб-квартира | Братислава, вул. Замоцка 6873/14 |
Ідеологія | консерватизм антикорупція популізм |
Партії-члени | OĽANO НОВА Християнська унія Для людей |
Членство в міжнародних організаціях | Європейська народна партія |
Кількість членів (2022) | 61[1] |
Місць у Народних зборах | 35 / 150
|
Місць у Європарламенті | 1 / 13
|
Офіційний колір (кольори) | Сірий Зелений |
Девіз | My vás mafii nepredáme (Ми не продамо вас мафії) |
Офіційний сайт | obycajniludia.sk |
28 жовтня 2011 року «Звичайні люди» оголосили про офіційну реєстрацію та намір брати участь у виборах 2012. На виборах 2012 року партія посіла третє місце в загальному заліку, здобувши 8% голосів і 16 місць[4][5].
На європейських виборах 2014 року «Звичайні люди» вийшли на четверте місце на національному рівні, отримавши 7% голосів[6]. У 2014—2019рр. Партія була членом групи європейських консерваторів та реформаторів Європейського парламенту, а 2019 року перейшла до групи Європейської народної партії.
29 лютого 2020 партія OĽaNO («Звичайні люди і незалежні особистості») на чолі з Ігорем Матовичем перемогла на виборах до Словацького парламенту. Вона здобула 25% голосів і 53 місця зі 150 в Національній раді[7]. Після чого, політсила Ігора Матовича сформувала уряд і забезпечила собі посаду прем'єр-міністра.