Михайло Іванович Жук (2 жовтня 1883 , Каховка — 7 червня 1964 , Одеса ) — український графік, живописець, кераміст, поет, перекладач і педагог; член Асоціації революційного мистецтва України , Асоціації художників Червоної України у 1920-х роках та Спілки художників України з 1947 року; проректор Одеського художнього інституту .
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем
Жук .
Коротка інформація Жук Михайло Іванович, Народження ...
Жук Михайло Іванович
Автопортрет (ксилографія ). Чернігів .
Народження 2 жовтня 1883 (1883-10-02 ) Каховка , Дніпровський повіт , Таврійська губернія , Російська імперія Смерть 7 червня 1964 (1964-06-07 ) [1] (80 років) Одеса , Українська РСР , СРСР Поховання Другий християнський цвинтар Діяльність художник , графік , рисувальник , ілюстратор , письменник Відомі учні Гончаренко Іван Іванович , Кіріазі Федір Григорович , Лапін Володимир Васильович , Сорокін Олександр Дмитрович , Голембовська Світлана Владиславівна , Густ Ніна Георгіївна , Кломбицька Галина Іванівна , Сліпченко Микола Федорович , Нарузецький Михайло Ісакович , Волковинська Зінаїда Володимирівна , Козлова Ярослава Павлівна , Щербина Владислав Іванович , Латанський Сергій Васильович , Маркін Семен Григорович , Алфєєва Світлана Іванівна , Вихарев Олексій Миколайович , Клювгант Діна Еммануїлівна , Чернова Галина Денисівна , Зайцев Микола Митрофанович , Крижанівський Олександр Васильович , Малишев Геннадій Йосипович , Соломченко Олексій Григорович , Фурдигайло Людмила Іванівна , Кармалюк Генрієтта Григорівна , Павлюк-Судьїна Євгенія Георгіївна , Добролежа Микола Тимофійович , Рудий Володимир Данилович , Зорін Михайло Гаврилович , Попова Людмила Геннадіївна , Коровай Олександр Миколайович і Башло Володимир Іванович Член Національна спілка художників України Сайт juk.pp.ua
Жук Михайло Іванович у Вікісховищі
Висловлювання у Вікіцитатах
Закрити
Михайло Жук (крайній справа) і засновники Української академії мистецтв . Київ, грудень 1917.
Народився 20 вересня [ 2 жовтня ] 1883 (18831002 ) року у місті Каховці (тепер Херсонська область , Україна) в сім'ї робітника-маляра. Рано розпочав трудове життя. З восьми років працював на сезонних роботах. У 9-річному віці його віддали на навчання до місцевого майстра Меліхова, де він фарбував паркани, підмальовував вивіски та образи, викреслював паркети на підлогах.
У 1896—1899 роках навчався у Київській малювальній школі у Олександра Мурашка ; у 1899—1900 роках студіював у Московському училищі живопису, скульптури та архітектури (викладачі Костянтин Коровін , Валентин Сєров ). 1904 року із срібною медаллю закінчив Краківську академію мистецтв де навчався у Станіслава Виспянського , Яна Станіславського , Юзефа Мегоффера .
У 1905—1916 роках викладав у Чернігівській приватній жіночій гімназії (вчитель малювання) та у духовній семінарії (серед його учнів був Павло Тичина ). З 1917 по 1919 рік жив у Києві ; 1917 року був одним із професорів-фундаторів Української академії мистецтв .
У 1919—1925 роках знову у Чернігові. У місті зберігся будинок , в якому в цей період жив художник. З 1925 року в Одесі — професор, у 1925—1932 роках — керівник графічної та керамічної майстерень художнього інституту ; у 1932—1955 роках, з перервами — викладач малюнку, графіки та кераміки у художньому училищі.
Помер 7 червня 1964 року в Одесі та був похований на Другому християнському кладовищі (ділянка № 14)[2] .
Художня творчість
Працював у галузі станкового живопису , книжкової і станкової графіки (малював у техніці дереворита , офорта , ксилографії ), художньої кераміки (з кінця 1930-х років), плаката , екслібриса . Створив низку графічних панно , присвячених природі, зокрема рослинному світу. Серед робіт:
панно
«Гвоздика» (1908);
«Каштан» (1908);
«Лілеї» (1908);
«Біле та чорне» (1912—1914, вугілля , пастель);
«Казка» (1914, вугілля , акварель );
«Чорнобривці» (1929);
«Хризантеми» (1929);
«Квіти» (1929);
плакати
«К. Маркс» (1920);
«Хто здав продподаток — обмінює лишки в кооперативі на крам» (1921);
«Тільки серп і молот знищать смерть і голод» (1921);
«Заплати загальногромадський податок на зміцнення селянського господарства» (1922);
«Пятый Октябрь» (1922);
Намалював портрети відомих українських діячів літератури та мистецтва:
Миколи Біляшівського (1903, вугілля);
Богдана Лепкого (1903);
Михайла Коцюбинського (1907, пастель; 1909, олія ; обидва — Чернігівський літературно-меморіальний музей-заповідник М. М. Коцюбинського);
Іллі Шрага (1911, пастель);
Миколи Шрага (1915, пастель);
Вадима Модзалевського (1916, пастель);
Леся Курбаса (1918, 1919);
Василя Чумака (1918—1919);
Миколи Лисенка (1919);
Павла Тичини (1919);
Олекси Слісаренка (1919);
Дмитра Загула (1919);
Юрія Меженка (1919);
Дмитра Тася (1919, вугілля, сангіна , акварель);
Григорія Сковороди (1920, 1925);
Лесі Українки (1920);
Миколи Хвильового (1925);
Володимира Сосюри (1925, вугілля, акварель);
Миколи Зерова (1925);
Івана Нечуя-Левицького (1925);
Пантелеймона Куліша (1925);
Марка Вовчка (1925);
Івана Франка (1925, літографія ; 1927, туш, перо ; Національний художній музей України );
Михайла Коцюбинського (1925; 1929);
Наталії Ужвій (1926,, силует ; туш, акварель);
Григорія Комара (1927, картон)[3] ;
Володимира Винниченка (1928);
Василя Василька (1928);
Миколи Бажана (1929, силует, туш, бістр );
Василя Блакитного (1929);
Тараса Шевченка (1931);
Олекси Новаківського (1932);
Федора Кричевського (1932, офорт );
Георгія Нарбута (1932);
Віктора Пальмова (1932);
Миколи Бурачека (1932);
Михайла Бойчука (1932);
Юхима Михайлова (1932);
Миколи Пимоненка (1932, офорт);
Миколи Ґе (1932);
Марка Вороного (1930—1932).
Ілюстрував твори українських письменників. Оформив книгу «300 кращих українських пісень» (1904). У 1928 році виконав ювілейну поштову марку на честь Коцюбинського .
Брав участь у мистецьких виставках з 1903 року (перша відбулася у Кракові ). Персональні відбулися у Києві у 1904 (в залах Міського музею ) і 1987 (посмертна) роках, Одесі у 1977 і 1993 роках (посмертні).
Роботи художника зберігаються в Національному художньому музеї України , Чернігівському , Запорізькому , Херсонському , Харківському , Одеському художніх музеях , Музеї сучасного мистецтва Одеси , Історико-меморіальному музеї М. Грушевського у Львові , Вінницькому літературно-меморіальному музеї М. М. Коцюбинського .
Літературна творчість
У 1905 —1906 роках писав прозу й поезію. Перші літературні твори опублікував у «Літературно-науковому вістнику» :
оповідання «Мені казали: ще молодий!» (1906);
психологічна новела «Дора» (1907);
поезія «Захмарилось небо» (1908).
Друкувався у часописах «Молода Україна», «Дзвін», «Шлях», «Музагет», «Шквал». Сам виконував ілюстрації до своїх літературних творів, писав критичні статті. Автор:
збірки «Співи Землі» (1912, Чернігів);
вінка сонетів (1918; опублікований у книзі Василя Чаплі «Сонет в українській поезії», Харків; Одеса, 1930);
п'єс (зокрема «Легенда», 1920; «Плебейка»);
мистецтвознавчих статей.
Переклав драму «Троянда і Хрест» Олександра Блока , окремі п'єси Оскара Вайлда . Писав твори для дітей, зокрема збірки казок і оповідань:
«Ох» (1908, Чернігів);
«Казки» (1920, Чернігів);
«Дрімайлики» (1923, Чернігів);
«Прийшла зима» (1927, Харків);
«Годинник: Сценка-забава» (1928, Харків).
Написав спогади про Лесю Українку , Івана Франка , Михайла Коцюбинського .
2016 року в Каховці вулицю Свердлова перейменували на вулицю Михайла Жука. 2018 року, там же, відкрито меморіальну дошку на будинку, де художник провів дитячі роки (нині — клінічна лабораторія районної лікарні)[4] .
24 червня 2021 року Каховська міська рада прийняла рішення про започаткування Премії з літератури, краєзнавства та мистецтв імені Михайла Жука. Встановлено розмір однієї премії — 5 тис. грн. Планується три номінації: література, краєзнавство, мистецтво[5] .
У місті Одеса перейменували вулицю Новгородську на вулицю Михайла Жука.
Комар, Григорий Яковлевич // Художники народов СССР. Биобиблиографический словарь в 6 томах — Санкт-Петербург: Академический проект, 2002. — Том 5 (Кобозева—Коняхин). С. 236. (рос.)
Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К . : Головна редакція УРЕ , 1974–1985. ;
Словник художників України / відпов. ред. М. П. Бажан . — Київ : Головна редакція Української радянської енциклопедії , 1973. — 272 с.
Выставка произведений М. И. Жука: Каталог. Одеса, 1977 [Архівовано 7 травня 2016 у Wayback Machine .] (рос.) ;
«Художники народов СССР». Биобиблиографический словарь. — Том 4, книга 1 — Москва: Искусство, 1983. — сторінка 135. (рос.) ;
Митці України : Енциклопедичний довідник / упоряд. : М. Г. Лабінський , В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького . — К . : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1992. — С. 246—247. — ISBN 5-88500-042-5 . [Архівовано з першоджерела 12 вересня 2022.]
Басанець Т. В. Жук Михайло Іванович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України , НТШ . — К . : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України , 2009. — Т. 9 : Е — Ж. — 711 с. — ISBN 978-966-02-5720-7 .
Андрейканіч А. І. «Антологія українського плаката першої третини ХХ століття». — Косів: Видавничий дім «Довбуш», 2012. — 120 с.; іл. сторінки 46—47. [Архівовано 8 жовтня 2020 у Wayback Machine .] ISBN 966-5467-23-4 .
Михайлів Ю. Михайло Жук. Українське малярство. – Харків: Рух , 1930. – 31 с. [38 с. іл.].
Михайло Жук : альбом / авт.-упоряд.: І.І. Козирод, С.С. Шевельов. – Київ : Мистецтво , 1987. – 120 с. : іл.
Соколюк Л.Д. Михайло Жук: мистець-літератор. – Харків : Видавець Олександр Савчук , 2018. – 256 с., 355 іл.