Loading AI tools
американська письменниця З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Елізабет Ґілберт (англ. Elizabeth Gilbert; нар. 18 липня 1969, Вотербері, Коннектикут, США) — американська письменниця-прозаїк, біографка, мемуаристка. Авторка бестселера «Їсти, молитися, кохати» (англ. Eat, Pray, Love), який з грудня 2010 року протримався 185 тижнів у «Списку бестселерів за версією The New York Times»[3].
| Елізабет Ґілберт | ||||
|---|---|---|---|---|
| Elizabeth Gilbert | ||||
 | ||||
| Народилася | 18 липня 1969 (55 років) Вотербері, Коннектикут, США | |||
| Громадянство |  США | |||
| Діяльність | письменниця, біограф | |||
| Сфера роботи | есей[1], роман[2], мемуари, творче та професійне письмоd[1], проза[1] і автобіографія[1] | |||
| Alma mater | Нью-Йоркський університет | |||
| Мова творів | англійська | |||
| Роки активності | 1997 — тепер. час | |||
| Напрямок | оповідання, романи, біографії | |||
| Magnum opus | «Пілігрими» (Pilgrims), 1993 | |||
| Брати, сестри | Catherine Gilbert Murdockd | |||
| Автограф |  | |||
| Нагороди | ||||
| Сайт: elizabethgilbert.com | ||||
|
| ||||
 Елізабет Ґілберт у Вікісховищі | ||||
 Висловлювання у Вікіцитатах | ||||
У 2010 році була знята однойменна романтична комедія з Джулією Робертс у головній ролі. Одним із продюсерів фільму став Бред Пітт.
Елізабет Ґілберт займає 6-ту сходинку в списку «100 найвпливовіших духовних лідерів сучасності за 2012 рік» за версією журналу «Watkins' Mind Body Spirit»[4].
Елізабет Ґілберт народилася 1969 року в містечку Вотербері штату Коннектикут США. Батько її був інженером-хіміком, мати — медсестрою. Виросла разом із сестрою Кетрін Ґілберт-Мердок, також письменницею, на невеличкій фермі в Лічфілді, де її родина займалася вирощуванням різдвяних ялинок на продаж. Сестри багато читали та розважали себе тим, що писали невеликі п'єси й книжки. Елізабет відзначає, що особливий вплив на формування її літературних здібностей мали такі твори, як «Чарівник країни Оз», «Холодний дім» і «Девід Копперфілд» Ч. Дікенса, «Роздуми» Марка Аврелія[5].
У 1986 році вступила до Нью-Йоркського університету, де навчалася за спеціальністю «Політологія». Після закінчення університету в 1991 році протягом кількох років Елізабет подорожувала країною, працювала офіціанткою, кухаркою, журналісткою, що дало матеріал для її творів. Так, свій досвід роботи кухаркою вона описала в коротких оповіданнях, присвячених різним аспектам сучасної кулінарії, а також згадувала в книжці «Останній американський чоловік» (The Last American Man).
У 1993 році Ґілберт дебютувала зі своїм першим оповіданням «Пілігрими», опублікованим у журналі «Esquire» в рубриці «Дебют молодого письменника». Вона стала першим за багато років молодим автором, що дебютував в «Esquire», з часів Нормана Мейлера. Окрім них, «Esquire» жодного разу не друкував неопублікованих авторів. З того часу Ґілберт починає співпрацювати із журналами «SPIN», «GQ», «The New York Times Magazine», «Allure», «Real Simple», «Travel + Leisure» як журналістка й позаштатна авторка. Досвід такої роботи знайшов відображення в автобіографічному романі «Їсти, молитися, кохати».
У 1997 році журнал «GQ» опублікував її статтю «Муза салону „Бридкий койот“» (The Muse of the Coyote Ugly Saloon), де оповідається про часи, коли Ґілберт працювала офіціанткою в першому танцювальному барі «Бридкий койот» в Іст-Вілліджі. У 2000 році за цим матеріалом було знято фільм «Бар „Бридкий койот“». У 1998 році Ґілберт на основі своєї статті для журналу «GQ» «The Last American Man: Eustace Conway is Not Like Any Man You've Ever Met…» про американського натураліста Юстаса Конвея написала роман «Останній американський чоловік» (The Last American Man). Книжка була висунута на номінацію «Найкраща науково-популярна література» Національної книжкової премії США. Написана для того ж журналу у 2000 році стаття «Привид» — біографія музиканта Генка Вільямса III — була включена до списку «Найкращі статті американських журналів» за 2001 рік.
Згодом Ґілберт розпочала активну літературну діяльність. У 2006 році вийшла її книга «Їсти, молитися, кохати», яка і принесла письменниці світову популярність. У 2013 році вийшов її перший художній роман — «Походження всіх речей» (The Signature of All Things).
В 2023 році планувала видати свою нову книгу "The Snow Forest", дія котрої відбувається в Сибіру і розповідає про сім’ю релігійних російських фундаменталістів, які жили ізольовано й непоміченими протягом 44 років після того, як відступили від світу в 1930-х роках. Коли в 1980 році їх відкриває команда радянських геологів, учений і лінгвіст відправляється до родини, щоб подолати прірву між сучасним існуванням і їхнім давнім життям у сніговому лісі. За що зазнала справедливої критики, через романтизацію Росії, в той час як росіяни ведуть криваву війну в Україні. Через декілька днів письменниця оприлюднила відеозаяву у своєму акаунті Instagram[6], в якій заявила, що "видаляє книгу з графіку публікації".
Елізабет Ґілберт сказала, що протягом вихідних, після анонсу книги, вона «отримала величезну масову реакцію та відповіді від моїх українських читачів, які висловлювали гнів, смуток, розчарування та біль з приводу того факту, що я вирішила випустити книгу у світ прямо зараз, будь-яка книга, незалежно від того, яка її тема, дія якої відбувається в Росії».[7]
«Я хочу сказати, що я чула ці повідомлення, читала їх і поважаю їх», — продовжила вона. «І в результаті я роблю коригую плани і знімаю книгу з графіка виходу. Цю книгу ще не час видавати».
«І я не хочу завдавати шкоди групі людей, які вже зазнали та продовжують зазнавати тяжкої та надзвичайної шкоди».
Особисте життя Ґілберт детально змальовано в її романах-мемуарах «Їсти, молитися, кохати» і «Законний шлюб» (Committed). Зокрема, у першому романі розповідається про нещасливий шлюб письменниці та її розлучення з чоловіком (з 1994 до 2002 року Ґілберт була одружена з Майклом Купером)[8]. У мемуарах йдеться про її подорож Італією, Індією й Індонезією як шлях духовного переродження та спробу віднайти себе й власне щастя. Авторка роману на власному прикладі довела, що навіть після найбільших криз можна не лише відновитися, а й відкрити в собі нові грані, можливості та рівні переживань.
На Балі під час однієї зі своїх подорожей Ґілберт познайомилася з бразильцем Жозе Нуньєсом (у романі — Феліпе). Пара одружилася у 2007 році. Цінностям сімейного життя присвячена друга частина історії — роман «Законний шлюб».
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
