Ейдос
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Е́йдос (грец. εἶδος — якість, вид, вигляд, образ, мета, сутність, намір) — термін античної філософії і літератури[1], спочатку означав «видиме», «те що видно», але поступово набув глибшого змісту — «конкретна наявність абстрактного», «речова даність у мисленні»; в загальному значенні — спосіб організації та/або буття об'єкта.
Вперше вживається у Гомера на позначення «зовнішності». Згодом в філософських концепціях греків термін «ейдос» переосмислюється і вживається в сенсі «образу» чи «сутності».
Термін «ейдос» вживається також у «Діалогах» Платона, зокрема в «Кратілі» та «Парменіді», де найчастіше перекладається терміном «ідея». В Аристотеля ейдос протиставляється матерії (hýlē ὕλη).
У середньовічних та сучасних філософів — категоріальна структура, що інтерпретує первинну семантику будь-якого поняття.
У феноменології Гуссерля термін «ейдос» позначає сутність.