Едіакарій
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Едіакарій (венд, вендська система, вендський комплекс) — підрозділ верхнього протерозою, представлений комплексом пізньопротерозойських гірських порід, які лежать безпосередньо під породами кембрійської системи. Віковий інтервал — від 635 до приблизно 542,0±1,0 млн років тому, загалом тривавши 94—96 млн років[3]. Період названий на честь пагорбів едіакара в Південній Австралії, назва пагорбів походить від слова «Ediacara» або «Idiyakra» з мови одного з аборигенних племен в районі хребта Фліндерс. Перш за все пагорби едіакара відомі залишками строматолітів та дикінсонії.
Едіакарій
| |
Середня концентрація кисню (O2) впродовж періоду | бл. 8 %[1] (40 % від сучасного рівня) |
Середня концентрація вуглекислого газу (CO2) впродовж періоду | бл. 4500 ppm[2] (у 16 разів більше доіндустріального періоду)
|
Геохронологічна шкала | млн років тому | |||
---|---|---|---|---|
Еон | Ера | Період | 0 | |
Ф а н е р о з о й |
Кайнозой | Четвертинний | 2,58 | |
Неоген | 23 | |||
Палеоген | 66 | |||
Мезозой | Крейда | 145 | ||
Юра | 201 | |||
Тріас | 252 | |||
Палеозой | Перм | 299 | ||
Карбон | 359 | |||
Девон | 419 | |||
Силур | 444 | |||
Ордовик | 485 | |||
Кембрій | 541 | |||
Д о к е м б р і й |
П р о т е р о з о й |
Нео протерозой |
Едіакарій | 635 |
Кріогеній | 720 | |||
Тоній | 1000 | |||
Мезо протерозой |
Стеній | 1200 | ||
Ектазій | 1400 | |||
Калімій | 1600 | |||
Палео протерозой |
Статерій | 1800 | ||
Орозирій | 2050 | |||
Рясій | 2300 | |||
Сидерій | 2500 | |||
А р х е й |
Неоархей | 2800 | ||
Мезоархей | 3200 | |||
Палеоархей | 3600 | |||
Еоархей | 4000 | |||
Гадей | ~4600 | |||
Джерело |
Багато вчених[хто?] вважають що перший вибух біорізноманіття був саме в едіакарському періоду, тому є припущення початок цього періоду називати Едіакарським Вибухом, або ж Псевдо-Вибух. Псевдо, тому що біорізноманіття — яке по більшості складалось з млинцеподібних без кісткових організмів — не було настільки неподібне, як у Кембрії. У Кембрії з'являються черви, молюски, базальні головоногі та ортоцерасів і базальні ракоподібні.
Палеозоологічно та палеогеографічно едіакарій чітко відособлений від рифею і кембрію, але більш тяжіє до раннього фанерозою, ніж до протерозою. Породи едіакарію простежені на всіх континентах. На території України гірські породи едіакарію поширені в межах Волино-Подільської плити, де представлені льодовиковими відкладами (тилітами) потужністю до 50 м, на яких залягає потужна, до 550 м, товщина вулканогенних порід, перекритих осадовими, переважно морськими, відкладами. У відкладах едіакарського періоду виявлено рештки давніх організмів і водоростей.Офіційну назву було затверджено Міжнародною спілкою геологічної науки в березні 2004 й оголошено в травні того ж року.
Відомий перш за все по реформації Форчун-Гед — мис, розташований приблизно за 1,6 км (0,99 милі) від міста Форчун на півострові Бурін, на південному сході Ньюфаундленду, представляє межу між докембрійськими періодами та кембрійським періодом, 538,8 мільйона років тому