Loading AI tools
український політичний діяч З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Андрі́й Леоні́дович Де́ркач (нар. 19 серпня 1967, Дніпропетровськ, УРСР) — колишній проросійський політик з України, сепаратист, народний депутат III—IX скликань від Партії Регіонів. Син Леоніда Деркача. Агент Росії, внесений до санкційного списку США як «російський агент з понад десятирічним стажем»[7]. За даними СБУ, керував в Україні агентурною мережею ГУ Генштабу РФ, котра повинна була допомагати ворогу в захопленні України[8][9][10].
| Андрій Деркач | |
|---|---|
| Деркач Андрій Леонідович | |
 | |
| Народився | 19 серпня 1967 (57 років) Дніпропетровськ, Українська РСР, СРСР |
| Країна |  Україна Росія |
| Діяльність | Народний депутат України |
| Alma mater | Харківське вище військове командно-інженерне училище |
| Науковий ступінь | кандидат юридичних наук і доктор наук[1] |
| Членство | Верховна Рада України VIII скликання, Верховна Рада України IX скликання, Верховна Рада України VII скликання, Верховна Рада України VI скликання, Верховна Рада України V скликання, Верховна Рада України IV скликання, Верховна Рада України III скликання і Рада Федерації |
| Посада | народний депутат України[2], народний депутат України[3], народний депутат України[4], народний депутат України[5], народний депутат України[6], народний депутат України, народний депутат України і член Ради Федерації[d] |
| Партія | позафракційний раніше Партія регіонів |
| Батько | Деркач Леонід Васильович |
| Діти | Терехова Тетяна Андріївна |
| Нагороди |  |
| Сайт | derkach.com.ua |
Позбавлений громадянства України згідно Указу Президента України у січні 2023 року[11][12][13].
27 січня 2023 року Глухівською міською радою позбавлений звання "Почесний громадянин Глухова"[14].
Народний депутат України 3-го скликання (березень 1998 — квітень 2002), виборчий округ № 159, Сумська область. Явка 79.2 %, за 57.4 %, 11 суперників. На час виборів: перший помічник Прем'єр-міністра України, член УПС. Одночасно — кандидат в народні депутати України від виборчого блоку «Трудова Україна», № 12 в списку[23].
Народний депутат України 4-го скликання (квітень 2002 — квітень 2006) від блоку «За єдину Україну!», № 11 в списку. Член фракції «Єдина Україна» (травень — червень 2002), уповноважений представник фракції партій ППУ та «Трудова Україна» (червень 2002 — квітень 2004), член фракції Соціалістичної партії України (грудень 2005 — квітень 2006), заступник голови Комітету з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки (червень 2002 — квітень 2006).
Народний депутат України 5-го скликання (квітень — листопад 2006) від СПУ, № 9 в списку. Перший заступник голови Комітету з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки (з липня 2006), член фракції СПУ (з квітня 2006). Склав депутатські повноваження 2 листопада 2006[24].
Народний депутат України 6-го скликання з листопада 2007 від Партії регіонів, № 96 в списку. На час виборів: генеральний директор ДК «Укратомпром», безпартійний.
Народний депутат України 7-го скликання від Партії регіонів з 2012 до 2014 року, член бюджетного комітету Верховної Ради.
16 січня 2014 року голосував за «Закони про диктатуру»[25][26]. Народний депутат України 8-го скликання.
13 листопада 2015 року став головою новоствореного міжфракційного депутатського об'єднання на захист порушених конституційних прав громадян і проти політичних репресій «Заборонено забороняти».
24 липня 2017 року став ініціатором розслідування ГПУ щодо втручання керівництва НАБУ, посольства України в США у вибори президента США. ГПУ почала кримінальне провадження[27].
10 жовтня 2017 року Деркач з деякими іншими депутатами подав до суду на прем'єр-міністра Гройсмана, звинувативши його в затягуванні внесення кандидатури міністра охорони здоров'я на затвердження Верховної Ради[28].
9 жовтня 2019 року Деркач оприлюднив документи 11 кримінальних справ, де йшлося, що начебто перший заступник директора НАБУ Гізо Углава протягом кількох років надавав посольству США у Києві інформацію, яка негативно вплинула на хід подій в Україні та США[29].
19 травня 2020 року Андрій Деркач оприлюднив першу, а 22 червня 2020 наступну, другу, порцію так званих «плівок Деркача», на яких ніби фігурують голоси, схожі на голоси Петра Порошенка і ексвіцепрезидента США Джо Байдена та які Петро Порошенко оцінив як спроби Росії втрутитися у президентські вибори в США[30]. Через «плівки Деркача» на Петра Порошенка в травні 2020 року відкрили кримінальну справу за двома статтями: частина 1 статті 111 (державна зрада) та частина 2 статті 364 (зловживання владою)[31].
На пресконференції 22 червня 2020 року Андрій Деркач разом із колишнім прокурором Костянтином Куликом висловив чергові звинувачення в сторону Демпартії США у «міжнародній корупції».
9 липня 2020 року Деркач пред'явив третю порцію плівок, серед яких значиться запис «розмови Порошенка з Путіним». Представники партії Порошенка назвали записи фейком[32]. У США вважають, що Деркач це робив з метою дискредитації чиновників США[33].
У жовтні 2020 року Офіс генпрокурора відмовився відкривати кримінальну справу щодо ймовірної державної зради нардепів Деркача і Олександра Дубінського. При цьому, журналісти «Центру протидії корупції» стверджують, що «надали цілком конкретні фактичні дані щодо можливого вчинення злочину і Деркачем, і Дубінським»[34]. У жовтні 2020-го Facebook заблокував акаунт Деркача, якого в США називають агентом РФ за втручання у вибори Штатів[35].
У лютому 2020 року Генеральний прокурор України Ірина Венедіктова повідомила про закриття розслідуваної Національною поліцією України кримінальної справи проти віцепрезидента США Джо Байдена та продовження експертизи «плівок Деркача»[36].
Громадською Організацією «Центр протидії корупції» були виявлені факти, що можуть свідчити про вчинення народним депутатом Деркачем Андрієм Леонідовичем злочину, що передбачений ст. 366-1 Кримінального кодексу України, декларування недостовірної інформації[37]. Сам Деркач А. Л. повідомив про свої корпоративні права: частка в статутному капіталі 5 % ТОВ «Ера-Медіа»; частка в статутному капіталі 5 % ПАТ "Інформаційно-видавнича група «Телеграф»; дохід за рік склав 81 788,57 гривень. Однак, приховав від декларування деякі корпоративні права своєї дружини — Терехової Оксани[38][39][39].
24 червня 2022 року СБУ викрила агентурну мережу ГУ ГШ РФ, у якій, за даними слідства, Андрій Деркач координував створення кількох приватних охоронних фірм у різних областях, щоб використати їх для швидкого захоплення України[10]. За інформацією СБУ, Деркача було завербовано ГУ ГШ ЗС РФ у 2016 році. З ним особисто працювало вище керівництво ГУ — начальник управління Ігор Костюков і його перший заступник Володимир Алєксєєв[9].
У грудні 2023 року НАБУ направило справу щодо держзради та незаконного збагачення проти Деркача до суду[40].
У лютому 2024 року ВАКС постановив здійснювати спеціальне судове провадження у справі Деркача[41]. За даними правоохоронців, у 2019-2022 роках він отримав щонайменше $567 тис. від російських правоохоронних та розвідувальних органів за діяльність, спрямовану на шкоду Україні[42].
Станом на вересень 2024 року Деркач, який втік з України та перебуває у розшуку, був сенатором від Астраханської області РФ[43], а в листопаді того ж року, він увійшов до Комітету безпеки і оборони Ради Федерацій РФ[44].
У серпні 2021 року РНБО ввела санкції проти Деркача та ряду інших осіб, що перебувають під санкціями США[45].
10 вересня 2020 року Міністерство фінансів США запровадило проти Деркача персональні санкції через спроби вплинути на вибори президента США 2020 року. За даними Міністерства, Деркач є агентом РФ протягом більш ніж десяти років та підтримує тісний зв'язок із російською розвідкою[46]. Сам народний депутат Верховної Ради Андрій Деркач назвав це «помстою представників демокорупції» й пообіцяв продемонструвати «шокуючі факти викриття» у відповідь на американські санкції. Також він зазначив, що ймовірно буде судитися з Міністерством фінансів США[47].
10 січня 2021 року Управління контролю за іноземними активами Міністерства фінансів США запровадило санкції (за втручання в американські вибори та участь в російській мережі зовнішнього впливу зокрема, в російській кампанії з дезінформації) проти семи осіб (Олександр Дубінський, Дмитро Ковальчук, Костянтин Кулик, Олександр Онищенко, Антон Симоненко, Андрій Теліженко, Петро Журавель) та чотирьох юридичних осіб (ТОВ «Ера-Медіа», Інформаційне агентство Only News; Сайт NabuLeaks та ТОВ Скептик / Бегемот Медіа), які мають безпосередній зв'язок з Андрієм Деркачем. За даними Мінфіну США, «Деркач і його соратники з 2019 року використовували американські ЗМІ, соцмережі і впливових американців для поширення необґрунтованих і оманливих тверджень і таких, про те, що нинішні і колишні офіційні особи США причетні до корупції, відмивання грошей і незаконного політичного впливу в Україні»[48][49][50].
7 грудня 2022 року Федеральний суд Східного округу Нью-Йорка в Брукліні оприлюднив обвинувальний акт щодо Деркача, якого звинувачують у фінансових злочинах. Звинувачення стосуються змови з метою банківського шахрайства та відмивання грошей, а також відмивання грошей у зв'язку з купівлею та утриманням нерухомості всупереч санкціям США. У разі визнання провини йому загрожує покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 30 років[51][52].
З 1997 року очолює благодійницький фонд екології та соціального захисту «Наше майбутнє». Президент Міжнародного фестивалю православного кіно «Покров». Був почесним президентом медіахолдингу «Ера-медіа» та головою художньої ради ТРК «Ера». «Радіо Ера» протягом багатьох років співпрацювала з такими відомими іноземними медіа, як «Радіо Свобода», «ВВС», «Polskie radio».
У вересні 2018 року був одним із підписантів листа до патріарха Варфоломія, в якому закликав відкласти надання томосу Українській православній церкві[53].
Восени 2020 року Деркач був президентом «XVIII Міжнародного фестивалю православного кіно “Покров”», на якому пропагувались мир і дружба із країною агресором - Росією[54].
У лютому 2021 року написав листа до Вселенського патріарха Варфоломія у якому просив його не приїжджати в Україну із «загарбницьким планом» на 30-ту річницю відзначення Дня Незалежності України[55][56]. Візит патріарха Варфоломія в Україну таки відбувся. Крім того у листі Деркач просив патріарха Варфоломія взяти участь у новому «Аммані» і тільки тоді їхати в Україну із “дорожньою картою”[55].
За офіційною біографією, розлучений[20]. Колишня дружина — Терехова Оксана Володимирівна, кандидат педагогічних наук, доцент кафедри культурології Київського національного університету культури та мистецтв.
У родині три доньки — Тетяна (одружена з Іваном Литвином, сином Володимира Литвина[57]), Ксенія та Катерина — та два сини Григорій та Михайло[20].
Батько — генерал КДБ і СБУ, голова СБУ в 1998-2001 роках Леонід Деркач (1939—2022), змушений піти у відставку з посади голови СБУ через скандал з так званими «плівками Мельниченка», після якого Президент України Леонід Кучма потрапив під сильний вплив РФ[58].
 | Цей розділ не містить посилань на джерела. |
Автор книги «Глухів — гетьманська столиця» (2000)[59], співавтор монографій: «Бесконечно длящееся настоящее: Украина: четыре года пути» (1995), «Украина-Россия: испытание дружбой» (1997)[60].
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
