Денарій
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Денарій (лат. denarius, дослівно — «що складається з десяти», від лат. deni — «по десяти», від лат. decem — «10»[1]) — назва римської срібної монети, що вперше була викарбувана в Римській республіці біля 211 року до н. е. та продовжувала карбуватись протягом перших трьох століть Римської імперії. Був однією з найпоширеніших монет на землях, що перебували під владою чи впливом Риму. Символ давньоримського денарія[ru] — X, X. Припинив карбуватись в кінці III століття після грошової реформи Діоклетіана. У Візантії та у варварських королівствах, що утворились на території Західної Римської імперії не карбувався.
Денарій | |||
---|---|---|---|
(італ. Lira genovese) | |||
| |||
Територія обігу | |||
Емітент | Римська республіка | ||
Похідні та паралельні одиниці | |||
Дробові | сестерцій (1⁄4) | ||
дупондій (1⁄8) | |||
ас (1⁄16) | |||
Історія | |||
Дата | 268 рік до н. е | ||
Початок вилучення | кінець III століття | ||
Валюта-наступниця | Антонініан |
У результаті монетної реформи[it], яку імператор Карл Великий впровадив в кінці VIII століття, назву денарій отримала дрібна срібна монета, що запроваджувалась на усій території Каролінгської імперії. Протягом наступних чотирьох століть каролінгський денарій був мало не єдиною монетою, що карбувалась в Європі в країнах, що постали на уламках імперії Карла Великого та продовжувала карбуватись в деяких з них до XVIII століття. Кааролінгський денарій і монети, які продовжували карбуватись за його зразком після розпаду імперії був знані як деньє у Франції, денаро в Італії, дінеро в Іспанії, пфеніг в Німеччині, парвус в Богемії, пенязь в Литві і пенні в Британії[2], Усі вони, як і каролінгський денарій, дорівнювали 1⁄240 розрахункової лібри (фунта) срібла.