Loading AI tools
український радянський художник З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Сергі́й Олексі́йович Григо́р'єв (5 липня 1910, Луганськ — 9 квітня 1988, Київ) — український радянський художник і педагог; професор з 1947 року, член-кореспондент з 1953 року і дійсний член з 1958 року Академії мистецтв СРСР; член Об'єднання молодих митців України[3] та Спілки радянських художників України. Чоловік Любові Григор'євої, батько Галини та Майї Григор'євих, дід Івана Григор'єва й Ольги Гуцу.
Григор'єв Сергій Олексійович | ||||
---|---|---|---|---|
Народження | 22 червня (5 липня) 1910 Луганськ, Катеринославська губернія, Російська імперія[1] | |||
Смерть | 9 квітня 1988[2] (77 років) | |||
Київ, Українська РСР, СРСР | ||||
Поховання | Байкове кладовище | |||
Країна | Російська імперія УНР СРСР | |||
Жанр | жанрове малярство, портрет і пейзаж | |||
Навчання | Київський інститут пролетарської мистецької культури (1932) | |||
Діяльність | художник, педагог | |||
Напрямок | соціалістичний реалізм | |||
Вчитель | Красицький Фотій Степанович, Кричевський Федір Григорович і Денисов Володимир Олексійович | |||
Відомі учні | [⇨] | |||
Працівник | Харківський художній інститут і Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури | |||
Член | Об'єднання молодих митців України і Національна спілка художників України | |||
Партія | КПРС | |||
У шлюбі з | Григор'єва Любов Гнатівна | |||
Діти | Григор'єва Галина Сергіївна і Григор'єва Майя Сергіївна | |||
Звання | лейтенант | |||
Роботи в колекції | Національний художній музей України, Третьяковська галерея і Харківський художній музей | |||
Нагороди | ||||
| ||||
Народився 22 червня [5 липня] 1910 року у місті Луганську в багатодітній сім'ї залізничного сторожа, де був одинадцятою дитиною. У 1922—1926 роках навчався у Запорізькій художньо-промисловій школі; у 1926—1927 роках відвідував ВХУТЕМАС у Москві; у 1928—1932 роках навчався в Київському художньому інституті. Його вчителями були В. Невський, М. Кузнецов, Михайло Купріянов, Лев Бруні, Володимир Фаворський, Фотій Красицький, Костянтин Єлева, Володимир Денисов, Євген Сагайдачний, Федір Кричевський. Дипломна робота — ескізи до фрески «Від перемоги до перемоги»[4].
Після інституту працював у плакатній майстерні харківського видавництва «Література і мистецтво». У 1932—1933 роках викладав на кафедрі рисунку Харківського художнього інституту; з 1934 року — доцент кафедри рисунку Київського художнього інституту.
З березня 1940 року по квітень 1946 року служив у Червоній армії. Проходив військову службу в інтендантській службі, мав військове звання лейтенанта[5]. Член ВКП(б) з 1941 року.
З 1947 року — професор, з 1950 року — керівник майстерні жанрового живопису Київського художнього інституту. У 1951—1955 роках — ректор Київського художнього інституту. В 1958 році очолив творчі майстерні Академії мистецтв УРСР, якими керував до кінця життя.
Мешкав у Києві в будинку на вулиці Хрещатику № 13, квартира № 11. Помер у Києві 9 квітня 1988 року. Похований у Києві на Байковому кладовищі (ділянка № 52).
Працював у галузях станкового живопису (створював портрети, пейзажі, жанрові полотна), станкової графіки, плаката. Спершу був під впливом імпресіонізму, пізніше у жанрових полотнах виявив себе представником реалізму, хоч і зазнав тиску догм соцреалізму. Серед перших робіт:
В повоєнні роки написав:
Написав портрети:
Виконав також низку графічних робіт:
Брав участь у всеукраїнських виставках з 1935 року, всесоюзних з 1937 року, зарубіжних з 1933 року (Польська Республіка, 1933; Німецька Демократична Республіка, 1949; Сирія, 1955). Персональні виставки відбулися у Києві у 1940 і 1973 роках[9].
В журналі «Перець» № 16 за 1984 рік розміщено дружній шарж Анатолія Арутюнянца, присвячений митцю[10].
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.