Володи́мир Степа́нович Бо́лдирєв (28 липня 1911 , Ханжонкове — 29 березня 1993 , Київ ) — український художник і педагог ; член Спілки радянських художників України з 1939 року[1] Заслужений діяч мистецтв УРСР з 1990 року. Чоловік Євдокії , батько Наталії Болдирєвих.
У Вікіпедії є статті про інших людей з таким прізвищем: див.
Болдирєв .
Коротка інформація Болдирєв Володимир Степанович, Народження ...
Болдирєв Володимир Степанович
Народження 15 (28) липня 1911 Ханжонкове Макіївка Таганрозький округ Область Війська Донського Російська імперія Смерть 29 березня 1993 (1993-03-29 ) (81 рік) Київ Україна Поховання Байкове кладовище Країна Російська імперія УНР СРСР Україна Жанр пейзаж портрет історичний живопис і натюрморт Навчання Харківський художній інститут 1934 і Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури 1939 Діяльність художник Вчитель Кокель Олексій Опанасович Бесєдін Сергій Фотійович Шовкуненко Олексій Олексійович Кричевський Федір Григорович Григор'єв Сергій Олексійович і Єлева Костянтин Миколайович Відомі учні Тюха Іван Андрійович Масаутов Рафаель Зейнурович Колесник Володимир Володимирович Бородай Василь Захарович Білик Павло Вікторович Гула Євген Петрович Гурін Юрій Петрович і Волченко Олександр Тимофійович Працівник Мистецтво і Київський державний художній інститут Член Спілка радянських художників України Партія ВКП(б) У шлюбі з Болдирєва Євдокія Гаврилівна Діти Болдирєва Наталія Володимирівна Учасник радянсько-фінська війна і німецько-радянська війна Звання старший лейтенант Роботи в колекції Національний художній музей України Національний музей Тараса Шевченка Канівський музей Тараса Шевченка Сімферопольський художній музей Севастопольський художній музей імені Михайла Крошицького Горлівський художній музей Корсунь-Шевченківська художня галерея Миколаївський обласний художній музей імені Василя Верещагіна і Одеський національний художній музей Нагороди
Закрити
Народився 15 [ 28] липня 1911 (19110728 ) Ханжонкове (нині у складі міста Макіївки Донецької області , Україна ). У 1931 році поступив на четвертий курс художнього робітничого факультету в Запоріжжі [1] Харківському художньому інституті у Олексія Кокеля , Сергія Бесєдіна ; у 1934—1939 продовжив здобувати мистецьку освіту у Київському художньому інституті , де був учнем Федора Кричевського , Костянтина Єлеви , Сергія Григор'єва , Олексія Шовкуненка .
З жовтня 1939 року — у Червоній армії [2] радянсько-фінській і німецько-радянській війнах[1] стрілецьких підрозділах , Мав військове звання старшого лейтенанта . Нагороджений орденами Вітчизняної війни II ступеня (1 січня 1944), Червоної Зірки (25 березня 1945), медалями «За бойові заслуги» (26 серпня 1943), «За оборону Кавказу» (1 травня 1944)[2] ВКП(б) з 1944 року.
З 1946 року перебував на творчій роботі у Спілці радянських художників України; з 1947 року був художнім редактором видавництва «Мистецтва» . З 1948 року працював викладачем у Київському художньому інституті (доцент з 1952 року, з 1963 року — професор кафедри рисунка). Серед учнів: Бистрякова Валентина Никодимівна , Білик Павло Вікторович , Бородай Василь Захарович , Волченко Олександр Тимофійович , Гончаров Євген Максимович , Гула Євген Петрович , Гурін Юрій Петрович , Каплан Семен Соломонович , Колесник Володимир Володимирович , Корсунь Дмитро Миколайович , Кузіна Раїса Іванівна , Масаутов Рафаель Зейнурович , Московка Іванна Валеріївна , Прокопенко Микола Миколайович , Тюха Іван Андрійович .
Могила Володимира Болдирєва. Мешкав у Києві в будинку на вулиці Червоноармійській , № 12, квартира № 16. Помер у Києві 29 березня 1993 року. Похований у Києві на Байковому кладовищі (ділянка № 9).
Працював у галузях станкового та монументально-декоративного живопису , книжкової і станкової графіки . Автор реалістичних творів на історичну тематику , портретів сучасників, низки акварельних краєвидів та індустріальних пейзажів, виконаних у техніці рисунка; чимало уваги присвятив художньому втіленню образу Тараса Шевченка . Серед робіт:
живопис
графіка
серія «Будівництво нової домни в Макіївці» (соус , 1957);
серія автолітографій «Новий дім» (1960);
«Виступ студентів на похоронах Шевченка» (акварель, 1964, Національний музей Тараса Шевченка);
«Дощі косі» (1975);
«Сніжна зима» (1984);
«Чорне море» (1984);
«Гурзуф» (1984);
«Медсестра Клава» (1984);
«Фронтовий альбом» (1985);
«Карпати» (1986);
«Дорога в парку» (1988);
«Осінь» (1988);
«Біля річки» (1989);
«Полудень» (1989);
«Літо» (1989);
«Дорога до села» (1990).
Автор серії фронтових рисунків, зокрема «В землянці», «В операційній», «Після бомбардування»; ілюстрацій до:
Упродовж 1951—1954 років разом з іншими художниками виконував розписи павільйону Української РСР на Всесоюзній сільськогосподарській виставці у Москві (нагороджений золотою медаллю).
Брав участь у художніх виставках з 1930 року, всесоюзних — з 1939 року, республіканських — з 1947 року. Персональні виставки відбулися у Києві у 1987 (музей Київського художнього інституту), 1994 (Національний художній музей України), 1997 (Національний музей Тараса Шевченка) роках[1]
Крім згаданих музеїв, роботи зудожника зберігаються в Національному художньому музеї України , художніх музеях Сімферополя , Севастополя , Горлівки , Корсуня-Шевченківського , Миколаєва , художньому фонді Національної спілки художників України, фондах Міністерства культури та інформаційної політики України , у музеях Росії , Сполучених Штатів Америки , країн Європи .
Автор методичної розробки «Малювання ракурсів, кистей рук, складок» / збірка «Українська академія мистецтва». Випуск 2. — 1995[1]
Болдирєв Володимир Степанович // Українські радянські художники : довідник / відпов. ред. І. І. Верба . — Київ : Мистецтво , 1972. — С. 48.
Болдырев, Владимир Степанович // Художники народов СССР. Биобиблиографический словарь. — Москва : Искусство, 1972. — Т. 2 (Бойченко—Геонджиан). — С. 20. (рос.) ;Болдирєв Володимир Степанович // Словник художників України / відпов. ред. М. П. Бажан . — Київ : Головна редакція Української радянської енциклопедії , 1973. — С. 31.
Болдирєв Володимир Степанович // Шевченківський словник / відповідальний редактор Є. П. Кирилюк . — Інститут літератури імені Тараса Шевченка Академії наук Української РСР , Головна редакція Української радянської енциклопедії . — Київ : «Поліграфкнига», 1976. — Т. 1 А—Мол. — С. 416 с. .
Болдирєв Володимир Степанович // Митці України : Енциклопедичний довідник. / упоряд. : М. Г. Лабінський , В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького . — Київ : «Українська енциклопедія» імені М. П. Бажана , 1992. — С. 79—80 . — ISBN 5-88500-042-5 .
Болдирєв Володимир Степанович // Мистецтво України: Енциклопедія в 5 томах. / А. В. Кудрицький , відповідальний редактор. — К .: «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, ;
Болдирєви // Мистецтво України : Біографічний довідник. / упоряд.: А. В. Кудрицький , М. Г. Лабінський ; за ред. А. В. Кудрицького. — Київ : «Українська енциклопедія» імені М. П. Бажана , 1997. — С. 75 . — ISBN 5-88500-071-9 .
А. Г. Козаченко . Болдирев Володимир Степанович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України , НТШ . — К . : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України , 2004. — Т. 3 : Біо — Бя. — 695 с. — ISBN 966-02-2682-9 .Шевченківська енциклопедія : У 6-ти т / Гол. ред. М. Г. Жулинський . — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України , 2013. — Т. 1 А—В. — С. 381. — ISBN 978-966-02-6421-2 .Г. Скляренко , О. Ламонова Словник художників України. Біобібліографічний довідник / Г. Скрипник ; НАН України, ІМФЕ імені Максима Рильського . — Київ : ІМФЕ, 2019. — Т. 1: А-В. — С. 142. — ISBN 978-966-02-8960-4 . 
