Головкін Гаврило Іванович

Гаврило Іванович Головкін (1660, Москва — 25 липня 1734, там же) — російський державний діяч та дипломат, граф, перший канцлер Російської імперії (з 1709 року) і перший президент Колегії закордонних справ, перший кабінет-міністр.

Гаврило Іванович Головкін
Гавриил Иванович Головкин
Гаврило Іванович Головкін
Канцлер Російської імперії
1709 — 1734
Монарх	Петро I, Катерина I, Петро II, Анна Іванівна
Попередник	Посада заснована
Наступник	Посада вакантна, Черкаський Олексій Михайлович
Президент Колегії закордонних справ
1717 — 1734
Монарх	Петро I, Катерина I, Петро II, Анна Іванівна
Попередник	Посада заснована
Наступник	Остерман Андрій Іванович
Голова Посольського приказу
1706 — 1717
Монарх	Петро I
Попередник	Шафіров Петро Павлович
Наступник	Посада скасована
Народився	1660 Москва
Помер	25 липня 1734 Москва
Відомий як	дипломат, політик, державний діяч, міністр
Країна	Російська імперія
Рід Головкіни
Батько	Q126058227?
Мати	Q126060810?
У шлюбі з	Domna Divovad
Діти	Головкін Михайло Гаврилович
Нагороди
Медіафайли у Вікісховищі

Біографія

Походив з старовинного дворянського роду. Син боярина Івана Головкіна, який був двоюрідним братом по матері цариці Наталії Наришкіної, матері Петра I^[1].

З 1677 року — стольник при царевичі Петрі Олексійовичу. Під час Стрілецького бунту 1682 року особисто вивіз Петра з охопленої заколотом Москви до Троїцького монастиря, чим заслужив довіру молодого царя. З 1689 року — начальник Царської майстерної палати. Під час «Великого посольства» 1697 року залишився в Москві, де працював у Посольському приказі.

У 1706 — 1717 роках — начальник Посольського приказу^[1]. У 1708 році займався слідством по справі Кочубея. З 1707 року — граф Священної Римської імперії^[2], з 1709 року — граф Російського царства (з 1721 року — Російської імперії). Із 1709 року — канцлер. Керував укладенням Ніштадтського мирного договору зі Швецією (1721). У 1721 році виступив ініціатором присвоєння Петру I титулу імператора.

З 1717 року і до самої своєї смерті — президент Колегії закордонних справ. Після смерті Петра став членом Верховної таємної ради^[3]. У 1726 році разом з Остерманом виступив ініціатором укладання військово-політичного союзу з Австрійською імперією. У 1730 році брав активну участь у приведенні до влади імператриці Анни Іванівни, при чому спершу підписав «Кондиції» про обмеження її влади, але через ворожнечу з Долгорукими відмовився від них.

Похований у Миколаївській церкві Висоцького монастиря в Серпухові.

Нагороди

Нагороджений орденами Андрія Первозванного, Святого Олександра Невського, Білого орла (Річ Посполита).

Примітки

1. Головкин, Гавриил Иванович // Энциклопедический словарь — СПб.: Брокгауз — Ефрон, 1893. — Т. IX. — С. 72.
2. Головкин Гавриил Иванович. www.hrono.ru. Архів оригіналу за 14 червня 2021. Процитовано 11 січня 2022.
3. Гавриил Иванович Головкин | Государственное управление в России в портретах (ru-RU) . Архів оригіналу за 11 січня 2022. Процитовано 11 січня 2022.

Джерела

• Головкин, Гавриил Иванович // Энциклопедический словарь — СПб.: Брокгауз — Ефрон, 1893. — Т. IX. — С. 72.
• Герцог Лирийский. Записки о пребывании при Императорском Российском дворе в звании посла короля Испанского // Россия XVIII в. глазами иностранцев. — Л., 1989. — С. 248.
• Біографія [Архівовано 14 червня 2021 у Wayback Machine.]