Loading AI tools
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Гаврило Іванович Головкін (1660, Москва — 25 липня 1734, там же) — російський державний діяч та дипломат, граф, перший канцлер Російської імперії (з 1709 року) і перший президент Колегії закордонних справ, перший кабінет-міністр.
Гаврило Іванович Головкін | |
---|---|
Гавриил Иванович Головкин | |
Канцлер Російської імперії | |
1709 — 1734 | |
Монарх | Петро I, Катерина I, Петро II, Анна Іванівна |
Попередник | Посада заснована |
Наступник | Посада вакантна, Черкаський Олексій Михайлович |
Президент Колегії закордонних справ | |
1717 — 1734 | |
Монарх | Петро I, Катерина I, Петро II, Анна Іванівна |
Попередник | Посада заснована |
Наступник | Остерман Андрій Іванович |
Голова Посольського приказу | |
1706 — 1717 | |
Монарх | Петро I |
Попередник | Шафіров Петро Павлович |
Наступник | Посада скасована |
Народився | 1660 Москва |
Помер | 25 липня 1734 Москва |
Відомий як | дипломат, політик, державний діяч, міністр |
Країна | Російська імперія |
Рід Головкіни | |
Батько | Q126058227? |
Мати | Q126060810? |
У шлюбі з | Domna Divovad |
Діти | Головкін Михайло Гаврилович |
Нагороди | |
Походив з старовинного дворянського роду. Син боярина Івана Головкіна, який був двоюрідним братом по матері цариці Наталії Наришкіної, матері Петра I[1].
З 1677 року — стольник при царевичі Петрі Олексійовичу. Під час Стрілецького бунту 1682 року особисто вивіз Петра з охопленої заколотом Москви до Троїцького монастиря, чим заслужив довіру молодого царя. З 1689 року — начальник Царської майстерної палати. Під час «Великого посольства» 1697 року залишився в Москві, де працював у Посольському приказі.
У 1706 — 1717 роках — начальник Посольського приказу[1]. У 1708 році займався слідством по справі Кочубея. З 1707 року — граф Священної Римської імперії[2], з 1709 року — граф Російського царства (з 1721 року — Російської імперії). Із 1709 року — канцлер. Керував укладенням Ніштадтського мирного договору зі Швецією (1721). У 1721 році виступив ініціатором присвоєння Петру I титулу імператора.
З 1717 року і до самої своєї смерті — президент Колегії закордонних справ. Після смерті Петра став членом Верховної таємної ради[3]. У 1726 році разом з Остерманом виступив ініціатором укладання військово-політичного союзу з Австрійською імперією. У 1730 році брав активну участь у приведенні до влади імператриці Анни Іванівни, при чому спершу підписав «Кондиції» про обмеження її влади, але через ворожнечу з Долгорукими відмовився від них.
Похований у Миколаївській церкві Висоцького монастиря в Серпухові.
Нагороджений орденами Андрія Первозванного, Святого Олександра Невського, Білого орла (Річ Посполита).
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.