Офіційна назва— Республіка Екваторіальна Гвінея, Екваторіальна Гвінея (ісп.República de Guinea Ecuatorial, Guinea Ecuatorial; фр.République de Guinée équatoriale, Guinee Equatoriale)[2]. Назва країни походить географічного положення по обидва боки від екватору (острів Аннобон лежить у Південній півкулі), проте сама лінія не проходить її територією. Топонім Гануа, Гінья (Ganua, Ginya) зустрічається на картах XIV століття[3][2]. У сучасному вигляді, Гвінея (порт.Guinea) уведений у XV столітті португальськими мореплавцями на означення усіх африканських земель на південь від Сахари, від них він потрапив до інших європейських мов[3]. З мови сусу топонім перекладається як жінки, за іншою версією, походить від бербер.Akal n-Iguinawen, що означає Земля німих, тобто варварів, що не розуміють берберської[3]. Колишня колоніальна назва до 1968 року— Іспанська Гвінея[3].
Екваторіальна Гвінея— центральноафриканська країна, що межує з двома іншими країнами: на півночі— з Камеруном (спільний кордон— 183 км), на сході й півдні— з Габоном (345 км). Загальна довжина державного кордону— 528 км[1]. Екваторіальна Гвінея омивається водами заток Біафра (північ) і Кориско (південь) Гвінейської затокиАтлантичного океану. Загальна довжина морського узбережжя 296км.
На території країни спостерігаються небезпечні природні явища і стихійні лиха: штормові вітри; несподівані паводки; активний вулканізм на острові Біоко, вулкан Санта-Ізабель (3007 м) востаннє вивергався 1923 року[1].
У фізико-географічному відношенні територію Екваторіальної Гвінеї можна розділити на 3 райони, що відрізняються один від одного рельєфом, кліматом, рослинним покривом:
(англ.)Graham Bateman. The Encyclopedia of World Geography.— Andromeda, 2002.— 288с.— ISBN 1871869587.
Російською
(рос.)Авакян А. Б., Салтанкин В. П., Шарапов В. А. Водохранилища.— М.: Мысль, 1987.— 326с.— (Природа мира)
(рос.)Алисов Б. П., Берлин И. А., Михель В. М. Курс климатологии [в 3-х тт.]/ под. ред. Е. С. Рубинштейна.— Л.: Гидрометиздат, 1954.— Т.3. Климаты земного шара.— 320с.
(рос.)Экваториальная Гвинея // Африка: энциклопедический справочник [в 2-х тт.]/ гл. ред. А. А. Громыко.— М.: Советская энциклопедия, 1986.— Т.2. К-Я сторінок = 671.}}
(рос.)Власова Т. В. Физическая география материков. С прилегающими частями океанов. Южная Америка, Африка, Австралия и Океания, Антарктида.— 4-е, перераб.— М.: Просвещение, 1986.— 269с.
(рос.)Географический энциклопедический словарь: географические названия/ под. ред. А. Ф. Трёшникова.— 2-е изд., доп.— М.: Советская энциклопедия, 1989.— 585с.— ISBN 5-85270-057-6.
(рос.)Поспелов Е. М. Географические названия мира: Топонимический словарь.— М.: АСТ, 2005.
(рос.)Экваториальная Гвинея // Страны Африки. Политико-экономический справочник/ ред. В. Солодовников, В. Румянцев.— М.: Издательство политической литературы, 1969.— 318с.