Remove ads
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Гвозде́цький Микола Андрійович (15 грудня 1913 року, Санкт-Петербург — 10 жовтня 1994 року, Москва) — радянський фізико-географ, карстолог, доктор географічних наук (1949)[3].
Гвоздецький Микола Андрійович | |
---|---|
Гвоздецкий Николай Андреевич | |
Народився | 2 (15) грудня 1913 Санкт-Петербург, Російська імперія[1] |
Помер | 10 жовтня 1994 (80 років) Москва, Росія |
Поховання | Ваганьковське кладовище |
Країна | Російська імперія Російська СФРР СРСР Росія |
Діяльність | географ, викладач університету, картограф |
Alma mater | МДУ |
Галузь | географія[2], карстологія[2] і картографія[2] |
Заклад | МДУ |
Науковий ступінь | доктор географічних наук |
Вчителі | Барков Олександр Сергійович |
Аспіранти, докторанти | Котляков Володимир Михайлович Голубчиков Юрій Миколайович |
Нагороди |
Народився 2 грудня за старим, 15 грудня за новим стилем 1913 року в родині агронома Андрія Каллініковича і звичайної вчительки Серафими Миколаївни (до шлюбу Харламова), в столиці Російської імперії, Санкт-Петербурзі[4]. Родина батька походить з українського містечка Гвіздець на Івано-Франківщині[4]. Батько за участь в революційній організації «Союз боротьби за визволення робітничого класу» був засланий до Архангельської губернії[4]. Пізніше, як агроном, інспектував Пензенську губернію, а 1917 року працював у столиці в редакції сільгоспгазети[4]. Мати Миколи Андрійовича — Серафима Миколаївна, до шлюбу Харламова, була за освітою вчителькою[4]. Вчителювала в В'язниках (Владимирська губернія) та інших місцях Центральної Росії[4]. Під час громадянської війни родина переїхала до Іваново, де Микола закінчив середню школу та музичне училище (піаніно). Дитинство й шкільні роки майбутнього географа пройшли в місті Іваново. На канікули він часто виїжджав разом з батьками до села Тименко, де був маєток рідного дядька, відомого художника М. М. Харламова[4]. Сільське середовище захоплювало вразливого і допитливого Миколу, тут він із захопленням збирав колекції мінералів, формував гербарії, малював. Це захоплення він проніс через усі свої експедиції, створюючи чудові замальовки відвіданих ландшафтів та місцевостей.
1932 року вступив, а 1938 року закінчив географічне відділення ґрунтово-географічного факультету Московського державного університету (МГУ)[4]. Був залишений в аспірантурі науково-дослідного інституту географії Герасимовим Інокентієм Петровичем[4].
Воював під час німецько-радянської війни при харківській картографічній військовій частині[5]. 1943 року захистив кандидатську дисертацію в Саратові на тему «Орографія Великого Кавказу»[5]. Після демобілізації, з 1946 року, доцент Московського педагогічного університету (МГПИ)[5].
З 1948 року при МДУ займається геоморфологічними дослідженнями карсту на Кавказі[5]. 1948 року захистив докторську дисертацію з проблематики впливу карстових явищ на ландшафтотворення на тему «Карстові області Великого Кавказу і проблеми морфології карсту на основі їхнього вивчення»[5]. 1951 року присвоєне вчене звання професор. З 1959 по 1987 роки був завідувачем кафедри фізичної географії СРСР географічного факультету МДУ[5]. Багато подорожував з експедиціями на Тянь-Шань, Зеравшанський хребет, Паміро-Алай, Байсунтау, плато Устюрт, Мангишлак, до Прикаспійської низовини, Приангар'я, Алтаю, Примор'я[4]. Досліджував карст Болгарії, Куби, Польщі, Угорщини, Чехії, Швеції[4].
Довгий час очолював Карстову комісію Академії наук СРСР, очолював географічну секцію Московського товариства натуралістів[4]. Гвоздецький провадив активну громадську роботу в різних наукових організаціях, був членом: різних рад географічного факультету МДУ, Інституту географії АН СРСР, Географічного товариства, Бібліотеки імені О. М. Горького, головою науково-методичного бюро по природному районуванню та членом географічної секції Міністерства вищої і середньої спеціальної освіти СРСР[4].
Помер 10 жовтня 1994 року в Москві на 81-му році життя. Похований на Ваганьковському кладовищі в Москві.
Гвоздецький М. А. був неодноразово був нагороджений золотими медалями іноземних університетів і товариств, медалями ВДНГ, почесними дипломами Географічного товариства СРСР. Нагороджений орденом Вітчизняної війни II ступеня, 5 медалями, почесною грамотою Верховної Ради РРФСР.
Іменем Гвоздецького названа печера на Карабі-Яйлі в Криму, великі гроти в печерах Дивья на Уралі і Кулогорська на Пінезі.
Гвоздецький Микола Андрійович разом з гідрогеологом Г. О. Максимовичем (з Пермі) і спелеологом В. Н. Дублянським (з Сімферополя) протягом 1960-1980-х років були обличчям радянської карстології та спелеології[4]. При вивченні карсту особливу увагу приділяв дослідженню умов і факторів розвитку, регіональним дослідженням, питанням типології і районування, історія карстознавчих досліджень, розвитку вчення про карстовий ландшафт[4]. Микола Андрійович займався дослідженням проблем карсту (написано понад 250 робіт), теорії фізичної географії гірських країн, фізико-географічного районування СРСР, ландшафтного вивчення (типологічний напрямок) і картографування гірських областей (особливо Кавказу і Середньої Азії), історії російської географічної науки, прикладним країнознавством[3][5].
Автор 54 монографій, понад 800 наукових статей:
Широку популярність і заслужену повагу Гвоздецький здобув як редактор і рецензент численних наукових і популярних збірок, книжок[4].
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.