![cover image](https://wikiwandv2-19431.kxcdn.com/_next/image?url=https://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/6/66/Gay_Talese_by_David_Shankbone.jpg/640px-Gay_Talese_by_David_Shankbone.jpg&w=640&q=50)
Гей Таліз
американський письменник / З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Шановний Wikiwand AI, Давайте зробимо це простіше, відповівши на ключові запитання:
Чи можете ви надати найпопулярніші факти та статистику про Гей Таліз?
Підсумуйте цю статтю для 10-річної дитини
Гей Таліз (англ. Gay Talese, 7 лютого 1932), Оушен-Сіті, Нью-Джерсі, США) — американський журналіст і письменник.[4]
Гей Таліз | ||||
---|---|---|---|---|
Gay Talese | ||||
![]() | ||||
Народився | 7 лютого 1932(1932-02-07) (92 роки) Оушен-Сіті, Кейп-Мей, Нью-Джерсі, США | |||
Громадянство | ![]() | |||
Місце проживання | Нью-Йорк | |||
Діяльність | журналіст, письменник | |||
Alma mater | Університет Алабами і Ocean City High Schoold | |||
Заклад | Університет Південної Каліфорнії | |||
Мова творів | англійська | |||
Роки активності | 1961 —дотепер | |||
Напрямок | нова журналістика | |||
Жанр | документальна література | |||
У шлюбі з | Нен А. Таліз | |||
Премії | Премія Джорджа Полка (2008)[1] Премія Нормана Мейлера (2011)[2] Премія Сада (2017)[3] | |||
Сайт: randomhouse.com/kvpa/talese | ||||
| ||||
![]() | ||||
До середини 1960-х років Таліз працював у The New York Times і був провідним автором, але не знайшов творчої сумісності з редакцією й перейшов до журналу Esquire. Найвідоміші нариси Гея Таліза — тонко деталізовані літературні портрети Френка Сінатри, Пітера О'Тула, Джо Ді Маджо, Діна Мартіна та Джо Луїса в Esquire.[4] 2003 року його «Frank Sinatra Has a Cold» (1966) названо найвизначнішим твором в історії Esquire.[5] Згідно з твердженням Тома Вулфа Гей Таліз належить до піонерів напрямку «нова журналістика».[6]
Засновані на багаторічних дослідженнях книги Таліза «Шануй батька свого» (англ. Honor Thy Father, 1971), присвячена історії мафіозного клану Бонанно, та «Дружина близького твого» (англ. Thy Neighbor's Wife, 1981), провокаційний опис сексуальної революції у США, вважаються головними прикладами «нової журналістики».[4]