Нова журналістика
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Нова журналістика (англ. New journalism) — напрямок журналістики, що передбачає використання у текстах літературних технік.
Набув поширення в американській друкованій пресі 1960–70 років. Його основоположником вважають журналіста Тома Вульфа. Сам термін він вперше вжив у 1973 році у виданому ним збірнику статей «Нова журналістика».
Нову журналістику називають також нон-фікшн-журналістикою, паражурналістикою, літературою факту, прозою ідей чи наративною журналістикою. Проте, її не слід плутати з есеїстикою: нова журналістика оперує лише фактами, передбачає сюжети й діалоги, есеїстика ж — це рефлексія та потік свідомості.[1]
У стилі нової журналістики писали Трумен Капоте, Гантер Томпсон, Норман Мейлер, Роберта Крістгау. Свої статті вони публікували у журналах «The Atlantic Monthly», «Harper's», «CoEvolution Quarterly», «Esquire», «New York», «The New Yorker», «Rolling Stone», «Scanlan's Monthly».