Loading AI tools
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Гаплогру́па N або за загальною номенклатурою N-M231 є гаплогрупою людської ДНК Y-хромосоми, яка типова для північної Євразії.
Сформована 36800 років тому з загальним предком 21900 років тому.[1]
Серед чоловіків-українців гаплогрупа N за поширеністю є на 3-му місці після R1a та I2 й складає 7,0 % (42/602).
Для Східної Європи висока частота гаплогрупи характерна для фінських та балтійських народів. У Азії висока частота характерна для обсько-угорських народів (ханти та мансі), самоїдів та сибірсько-тюркських народів (якути).
За національними проєктами FamilytreeDNA гаплогрупа N поширена серед литовців 56,6 % (133/235), естонців 51,3 % (20/39), латвійців 40,5 % (17/42), білорусів 11,0 % (11/100), румунів 7,0 % (4/57), молдаван 6,7 % (4/60), українців 6,9 % (42/604), поляків 5,3 % (84/1576), угорців 3,2 % (14/436), чехів 2,8 % (9/316), словаків 2,0 % (2/98), німців 0,5 % (14/2553), греків 0,5 % (1/197).
За іншими джерелами до цієї гаплогрупи належать якути 80 %, фіни 68 %, удмурти 56 %, російські буряти 48 % (східні буряти — 78 %).
Серед росіян гаплогрупі N1а1 належать
Гаплогрупа N походить від «східноазійської» макро-гаплогрупи NO.
Гаплогрупа N1* та N1a виявлені з високою частотою (26 з 70 зразків, або 37 % за Їньцю Цуй у 2013 році) у новокам'яної та бронзової діб залишках (4500-700 до Р. Х.) з заходу долини річки Ляохе (Ляосі) у Маньчжурії. Зразки гаплогрупи N1 складають до 2/3 з новокам'яної культури Хуншань (4700-2900 до Р. Х.) та усі з культури Сяохеянь (3000-2200 до Р. Х.), натякаючи на те що носії гаплогрупи N1 грали головну роль проникненні новокам'яного господарства у Маньчжурії, Монголії та можливо у Сибіру. За дослідженням Є Чжан у 2016 році з усіх 17 зразків гаплогрупи N з поселення Цзянцзялян, що належать культурі Сюешань (3600–2900 до Р. Х.) 41 % належить до гаплогрупи N1a1-Tat.
У Північно-Східній Європі гаплогрупа N1a1 ймовірно поширюється у Надволжі завдяки камську культуру (5300-3300 до Р. Х.) та на Східну Прибалтику завдяки культурі ямково-гребінцевої кераміки (4200-2000 до Р. Х.). Саме ці культури вважаються початковими для прабалтських та прафінських народів Східної Європи. Мазуркевич у 2014 році підтвердив присутність гаплогрупи N1a у культурі ямково-гребінцевої кераміки з пізньо-новокам'яного поселення Сертея-ІІ на північному заході Смоленської області над річкою Західна Двіна, що належить до середини 3 тисячоріччя до Р. Х..
Фатьянівська культура (культура шнурової кераміки) бронзової доби (3200-2300 до Р. Х.), якою просувалася «слов'янсько-арійська» гаплогрупа R1a починаючи з 2500 до Р. Х. поступово поширилися на Прибалтику та південну Фінляндію. Так утворилася змішана культура Кіукайнен (2300—1500 до Р. Х.) від традиції пришлої культури шнурової кераміки (R1a) та місцевої культурі ямково-гребінцевої кераміки (N1a1). Балтські народи литовців, латвійців та естонців є результатом змішання саме цих гаплогруп.
На рівні теорії припускають, що галузки N1a1 у Європі походять з Китая новокам'яної доби. Вони могли поступово поширитися через Сибір у Північно-Східну Європу. Одомашнення тварин у Сибіру майже не засвідчено за новокам'яної доби у Сибіру. Проте гончарство було широко розповсюджене.
Полігени N1a1 свідчать що розгалуження на балто-фінські та Уральські (у тому числі угорські) народи сталося приблизно 2400 років до Р. Х.. Розгалуження мутації N-L1026 припадає на початок культури Кіукайнен. Поперше, 2200 років до Р. Х. сформувалася галузь уральської мовної групи Z1934. Згодом, 1600 років до Р. Х. сформувалися угорська мовна сім'я, що відповідає галузі Y13850, та балтійсько-фінська мовна сім'я, що відповідає гаплогрупі VL29. Потім на сході вепси (гаплогрупа CTS9976) відділилася від власне балто-фінів (гаплогрупа L550) на заході. Фенноскандійці (гаплогрупа Y4706) та балти (гаплогрупа M2783) розійшлися 600 років до Р. Х..
Невеликий відсоток N1a1 у слов'ян, скандинавів та Німеччини (за виключенням північного заходу). Поширення гаплогрупи у Німеччину остаточно не з'ясоване, проте вважається ймовірним проникнення за залізної та/або ранньосередньовічної діб разом зі слов'янськими племенами з України, Білорусі та Польщі до Східної Німеччини. Поширення N1a1 до Скандинавії пов'язують з:
У Європі існують 5 головних галузей гаплогрупи N1c1:
M178 сформувалася 14200 років тому. Загальний предок жив 11900 років тому.
Усі 42 носії гаплогрупи N в Україні належать саме до підгалузі N-M178.
Найближче розгалуження дерева N-M178:
L1026 сформувалася 6400 років тому. Загальний предок жив 4700 років тому.
Усі 42 носії гаплогрупи N в Україні належать саме до підгалузі N-L1026.
Найближче розгалуження дерева N-L1026:
Z4908 сформувалася 3700 років тому. Загальний предок жив 3300 років тому.
Майже усі українці-носії гаплогрупи N належать до цієї підгалузі. Належить балтійсько-фінській мовній сім'ї за винятком вепсів та балтійській мовній сім'ї.
Найближче розгалуження дерева N-Z4908:
За даними трьох груп Familytree DNA[4][5][6], де сконцентровані українці, гаплогрупа N за поширеністю є на 3-му місці після R1a та I2 й складає 6,8 % (41/601). Усі українські носії гаплогрупи N належать до с M178 (N1a1a).
З глибоко досліджених зразків гаплогрупи M178:
На думку низки російських дослідників гаплогрупу N (N-Y10931) мав легендарний князь Рюрик, засновник Руської держави, та його нащадки Рюриковичі. Такий висновок було зроблено в ході нерецензованої публікації результатів приватного російського генетичного і генеалогічного дослідження кількох сучасних нащадків Рюриковичів[7][8][9]. Ці висновки піддають сумніву російські історики[10][11]
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.