Тарасюк Галина Тимофіївна

|Ukrcenter= |Примітки=

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Тарасюк.

Галина Тимофіївна Тарасюк
Народилася	26 жовтня 1948(1948-10-26) (76 років) Теплицький район, Вінницька область, Українська РСР, СРСР
Громадянство	УРСР →  Україна
Національність	українка
Діяльність	письменниця
Alma mater	ЧНУ імені Юрія Федьковича
Мова творів	українська
Членство	Національна спілка письменників України
У шлюбі з	Сандига Юрій Григорович
Нагороди	Орден княгині Ольги ІІІ ступеня Заслужений працівник культури України

Гали́на Тимофі́ївна Тарасю́к (нар. 26 жовтня 1948, с. Орлівка, Теплицький район, Вінницька область) — українська поетеса, письменниця, редакторка, критикиня, перекладачка. Членкиня Національної спілки письменників України (1977—2009), Асоціації українських письменників (АУП), Національної спілки журналістів України.

Життєпис

Народилася 26 жовтня 1948 року в селі Орлівка Теплицького району Вінницької області в родині з глибокими національними традиціями. Батько: Тарасюк Тимофій Омелянович — був бібліотекарем, завідувачем сільського клубу. Мати: Тарасюк Ксенія Кирилівна — колгоспниця.

Після закінчення з відзнакою Великомочульської середньої школи Галина Тарасюк працювала вчителькою англійської мови Бджільнянської восьмирічної школи та літпрацівницею Теплицької районної газети «Зірка» на Вінниччині.

В 1968 році через гоніння за «націоналістичні погляди» змушена була переїхати на Буковину. У 1974 році закінчила філологічний факультет Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича^[1]. Жила в Чернівцях. Працювала в Заставнівській районній газеті «Прапор перемоги», обласних та міських часописах «Молодий буковинець», «Буковина», «Чернівці», «Доба», на обласному телебаченні, старшою науковою співробітницею Чернівецького літературно-меморіального музею Юрія Федьковича. Була редакторкою першої в країні демократичної (відродженої) газети «Час», організаторкою прогресивного жіночого руху, головою Жіночої громади Буковини.

Восени 1970 року Галина познайомилася з Володимиром Івасюком. Він присвятив їй свою пісню «Пісня буде поміж нас», закінчену наступного року^[2].

2000 року переїхала в Київ до чоловіка — кінорежисера Володимира Андрощука. Працювала заступницею редактора газети «Слово Просвіти», кореспондентом «Вечірнього Києва», редакторуою відділу «Літературної України», головною редакторкою телестудії «Наше місто» (м. Бровари), заввідділу «Української літературної газети».

В першому шлюбі — з чернівецьким художником Юрієм Сандигою. Вдруге одружилася з режисером Володимиром Андрощуком^[3]. Дочка Олеся Сандига — поетеса, критикиня, перекладачка, викладачка іноземних мов. Син Назар Сандига — програміст, дизайнер.

Творчість

Нині Галина Тарасюк займається творчістю.

Твори (поезія і проза) перекладені італійською, німецькою, румунською, польською, литовською, латвійською, туркменською, білоруською, російською (сб. «Свет родника». — «Советский списатель». — 1989 г.).

У 2009 році була виключена зі Спілки письменників України через конфлікт з її керівником Володимиром Яворівським. Галина Тарасюк публічно звинуватила голову НСПУ та його команду в «дерибані» спілчанського нерухомого майна — поліклініки, будинків творчості тощо.

На зборах Київської письменницької організації 20 жовтня 2009 року Галину Тарасюк поновили в лавах членів НСПУ, але вона відмовилася.

19 листопада 2011 року на VI з'їзді НСПУ, після переобрання керівництва спілки, Галину Тарасюк одностайно поновлено в лавах Спілки письменників та обрано головою контрольно-ревізійної комісії.

Бібліографія

Збірки поезії

• «Смерековий міст» (К.: Рад. письменник, 1976),
• «Множина» (К.: «Молодь» 1982),
• «Світло джерела» (Ужгород: Карпати, 1984),
• «Жайворове поле» (К.: Рад. письменник, 1987),
• «Горельєфи» (К.: Молодь, 1988),
• «Сотворіння гнізда» (Ужгород: «Карпати», 1989),
• «На трійцю дощ» (Чернівці: Місто, 1998),
• «Любов і гріх Марії Магдалини» (вибране) (Чернівці: Облдрук, 1995).
• «Осінній благовіст» (Київ: «Барми», 2019).

Книги прози

• «Дама останнього лицаря» (збірка новел) (Чернівці: «Місто», 2004),
• «Між пеклом і раєм» (роман) (Чернівці: «Місто», 2005),
• «Жіночі романи» (Бровари: «Відродження», 2006).
• «Янгол з України» (Київ: «Либідь», 2006),
• «Новели» (Бровари: «Відродження», 2006),
• «Храм на болоті» (роман) (Бровари: Відродження, 2007),
• «Мій третій і останній шлюб» (Бровари: «Відродження», 2007),
• «Цінь Хуань ґонь» (роман) (Біла Церква: «Буква», 2008),
• «Короткий танець на Віденськім балу» (Бровари: «Відродження», 2009),
• «Ковчег для метеликів» (новели) (Луцьк: ВАТ «Волинська обласна друкарня», 2009),
• «Сестра моєї самотності» (роман) (Київ: «Освіта України», 2010),
• «Зоре моя вечірняя, або Пророк і Марія» (роман), (Київ: Дніпро, 2015).

Публіцистика

«Трепанація» (Бровари: «Відродження», 2006), а також понад 500 публіцистичних статей на захист української мови, духовності, свободи слова та інших демократичних завоювань, надрукованих у різні роки в різних виданнях та ЗМІ.

Упорядниця

• Книга прози білоруської письменниці Людмили Рублевської «Гра в Альбарутенію» (Переклад Олесі Сандиги), (Київ: «Золоті ворота», 2012),
• Антологія жіночої прози «Острів зимового мовчання», (Київ: Преса України, 2013),
• Антологія сучасної української жіночої поезії «Сама!», (Київ: Преса України, 2013),
• «Володимир Андрощук: Кіно і доля». Збірник статей, рецензій, спогадів, (Київ — Новоград-Волинський: «НОВОград», 2019).

Перекладачка

• З білоруської поезії: Максим Танк, Таццяна Сівєц, Віктор Шніп;
• З білоруської прози: Алєсь Бадак, Людміла Рублєвска, Альона Брава, Алєсь Карлюкевич (повість-казка «Пригоди Шубуршуна», К.: «Ярославів вал», 2014);
• З російської поезії: Любов Ваганова, Петро Кошель;
• З румунської поезії: Міхай Емінеску, Ніколає Лабіш, Іон Ватаману, Георге Воде, Леоніда Ларі, Лео Бутнару, Аркадіє Сучевяну, Ніколає Спатару, Йон Хадирке, Марія Шляхтицькі, Іліє Зеґря, Васілє Ґирнец, Марія Маковей-Брієдіс;
• З латвійської поезії: Леонс Брієдіс, Альберт Лочмеліс;
• З литовської поезії: Юозас Некрюшюс.

Звання та нагороди

Премії

• Літературно-мистецька премія імені Сидора Воробкевича (1998 р.),
• Всеукраїнська літературна премія імені Володимира Сосюри (1999 р.),
• премія Ліги українських меценатів (2000 р),
• літературна премія імені Олеся Гончара (2006),
• Міжнародна літературно-мистецька премія імені Григорія Сковороди (2007 р.),
• літературно-мистецька премія імені Ольги Кобилянської (2008 р.),
• літературно-мистецька премія імені Григорія Косинки (2008 р),
• літературно-мистецька премія імені І.Нечуя-Левицького (2009 р.),
• премія Міжнародного фестивалю «Європейська весна поетів» (м. Кишинів, 2014 р.)
• Премія імені Дмитра Нитченка

а також журналів «Жінка», «Німчич», «Березіль». Тричі книжки удостоювалися звання «Найкраща книга року». Багаторазово висувалася на здобуття Шевченківської премії.

Нагороди

• «Орден княгині Ольги» III ст.
• Медаль «Незалежність України» Міжнародного Академічного Рейтингу популярності «Золота Фортуна»,
• відзнака Міжнародного лицарського ордену Архистратига Михаїла.

Звання

• Заслужений працівник культури України.

Примітки

1. Жінки України: Біографічний енциклопедичний словник / Головний редактор Марія Орлик. Київ: Фенікс, 2001. С. 443. ISBN 966-651-002-2.
2. "ПІСНЯ БУДЕ ПОМІЖ НАС": ХІТИ ВОЛОДИМИРА ІВАСЮКА, ЩО СТАЛИ ЧАСТИНОЮ ЙОГО БЕЗСМЕРТНОЇ ІСТОРІЇ. 5.ua. 27.04.2020. Процитовано 29 січня 2023.
3. Архівована копія. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 17 березня 2012.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)

Посилання

• Тарасюк Галина Тимофіївна // Шевченківська енциклопедія : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2015. — Т. 6: Т—Я. — С. 34-35.
• Персональний сайт Галини Тарасюк
• Щоденник Галини Тарасюк