Loading AI tools
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Вільфре́до Паре́то (італ. Vilfredo Pareto; *15 липня 1848, Франція—† 19 серпня 1923, Лозанна, Швейцарія) — італійський економіст, філософ і соціолог, зробив важливий внесок в економіку, соціологію і моральну філософію. Він ввів поняття ефективності Парето і допоміг розвитку галузі мікроекономіки. Його теорії вплинули на Беніто Муссоліні і розвиток Італійського фашизму. Один з основоположників теорії еліт. Він розробив теорії, названі згодом його ім'ям: статистичний розподіл Парето і оптимум Парето, широко використовувані в економічній теорії та інших наукових дисциплінах.
| Вільфредо Парето | |
|---|---|
| італ. Vilfredo Pareto | |
 | |
| Народився | 15 липня 1848[1][2][…] Париж, Франція[3] |
| Помер | 19 серпня 1923[4][5][…] (75 років) Селіньї, Женева, Швейцарія[3] |
| Поховання | New cemetery of Célignyd[6] |
| Країна | _crowned.svg){kind=small} Королівство Італія.svg){kind=small} Франція |
| Діяльність | економіст, філософ, соціолог, викладач університету, інженер, математик |
| Alma mater | Туринський політехнічний університет |
| Галузь | економіка і соціологія |
| Заклад | Лозанський університет Римський університет ла Сапієнца Університет Генуї |
| Членство | Туринська академія наук[3] |
| Батько | Рафаель Паретоd |
| Мати | Marie Métenierd |
| У шлюбі з | Alessandrina Bakuninad[7][8] Jeanne Regisd[9] |
| Автограф |  |
 Вільфредо Парето у Вікісховищі | |
Вільфредо Парето народився 15 липня 1848 р. у Парижі в сім'ї італійського маркіза, вихідця з портового міста Генуя, вимушеного емігрувати через свої ліберальні і республіканські переконання. Мати Парето була француженкою, і він з дитинства однаково добре володів італійською та французькою, однак все життя він відчував себе насамперед італійцем.
У 1858 році сім'я Парето повернулася до Італії. Там Вільфредо починає вчитися і отримує одночасно класичне гуманітарну і технічну освіту. При цьому велику увагу він приділяє вивченню математики.
Після закінчення Політехнічної школи в Турині Парето в 1869 р захищає дисертацію «Фундаментальні принципи рівноваги в твердих тілах». Тема ця сприймається як ознака, враховуючи важливе місце поняття рівноваги в його наступних економічних і соціологічних працях. Протягом кількох років він займає досить важливі посади в залізничному відомстві і в металургійній компанії.
У 1890-ті роки він робить невдалу спробу зайнятися політичною діяльністю. В цей же час він активно займається публіцистикою, читанням і перекладами класичних текстів. У першій половині 90-х років Парето публікує ряд досліджень в галузі економічної теорії та математичної економіки. З 1893 року і до кінця життя він був професором політичної економії Лозанського університету в Швейцарії, змінивши на цій посаді відомого економіста Леона Вальраса.
В останній рік життя Парето в Італії вже встановився фашистський режим. Деякі видатні діячі цього режиму, і перш за все сам Муссоліні, вважали себе учнями лозанського професора. У зв'язку з цим в 1923 р він був удостоєний звання сенатора Італії. Парето висловив стриману підтримку новому режиму, одночасно закликавши його бути ліберальним і не обмежувати академічних свобод.
Помер Парето 20 серпня 1923 р. в місті Селиньї (Швейцарія), де жив останні роки свого життя, там він і був похований.
На думку Парето, суспільство має пірамідальну структуру, на вершині якої знаходиться еліта — керівний соціальний шар, що направляє життя всього суспільства. У своїх роботах Парето скептично ставився до демократичних режимів, називаючи їх «демагогічною плутократією», вважаючи, що в політичному житті є універсальний закон, при якому еліта завжди обманює маси.
Успішний розвиток суспільства, проте, можливий лише при своєчасному оновленні еліт, що розумілося у Парето, в висунутій ним концепції «циркуляції еліт» як абсорбування і включення найбільш мобільних представників нееліт або контр-еліт в еліту за директивним «обранням зверху» з боку самої ж правлячої еліти. В іншому випадку, відповідно до його концепції, суспільство чекає застій і заміна, в результаті революції, старої еліти — нової[10][11].
Спрощений виклад закону:
|
Витрати часу на виконання плану: 20% праці реалізують 80% результату, але решта 20% результату вимагають 80% загальних витрат. |
Закон має вельми віддалене відношення до самого Парето. Італієць помер в 1923 році, а назву закону запропонував у 1941 році американський фахівець в галузі якості Джозеф Джуран на честь однієї з робіт, де говорилося про те, що в Італії 20 % домогосподарств отримують 80 % доходів.
 |
Історія — це кладовище аристократій. |  |
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
