Loading AI tools
український політик З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Олекса́ндр Ю́рійович Ві́лкул (24 травня 1974, Кривий Ріг, Дніпропетровська область) — український політик, керівник партії «Блок Вілкула»[4]. Керівник військової адміністрації Кривого Рогу з 26 лютого 2022 року[⇨]. Голова Ради оборони Кривого Рогу[5][6].
| Олександр Юрійович Вілкул | |||||
|---|---|---|---|---|---|
.jpg) | |||||
| Начальник військової адміністрації Кривого Рогу | |||||
Нині на посаді | |||||
| На посаді з | 26 лютого 2022 | ||||
| Голова Дніпропетровської облдержадміністрації | |||||
| 18 березня 2010 — 24 грудня 2012 | |||||
| Попередник | Віктор Бондар | ||||
| Наступник | Дмитро Колєсніков | ||||
| Віце-прем'єр-міністр України | |||||
| 24 грудня 2012 — 27 лютого 2014 | |||||
| Президент | Віктор Янукович | ||||
| Прем'єр-міністр | Микола Азаров | ||||
| Наступник | Олександр Сич | ||||
| Народився | 24 травня 1974 (50 років) Кривий Ріг, Дніпропетровська область, Українська РСР, СРСР | ||||
| Відомий як | політик | ||||
| Країна | СРСР і Україна | ||||
| Освіта | Криворізький технічний університет (1996) | ||||
| Alma mater | Криворізький технічний університет (1996) | ||||
| Політична партія | Блок Вілкула Українська перспектива Опозиційний блок Партія регіонів (2003-2014) | ||||
| Батько | Юрій Вілкул | ||||
| У шлюбі з | Олена Анатоліївна Вілкул | ||||
| Діти | Марія (2008) | ||||
| Релігія | православ'я | ||||
| Нагороди |
| ||||
| Підпис |  | ||||
| vilkul.ua | |||||
| Олександр Юрійович Вілкул на сайті Верховної Ради | |||||
 Народний депутат України
| |||
|---|---|---|---|
| V скл. Партія регіонів, № 59 у списку[1] | |||
| фракція ПР[1] | 25.05.2006 | — | 23.11.2007 |
| VI скл. Партія регіонів, № 59 у списку[2] | |||
| фракція ПР[2] | 23.11.2007 | — | 16.04.2010 |
| VIII скл. Опозиційний блок, № 2 у списку[3] | |||
| фракція Опозиційний блок[3] | 27.11.2014 | — | 29.08.2019 |
Народний депутат України V та VI скликань від Партії регіонів, VIII скликання (Опозиційний блок). Голова Дніпропетровської ОДА (2010—2012), віцепрем'єр міністр України (2012—2014) в уряді Миколи Азарова. Кандидат в президенти на президентських виборах 2019. У минулому — член проросійських Партії регіонів та Опозиційного блоку.
Син Юрія Вілкула, в.о. мера Кривого Рогу та секретаря Криворізької міської ради.
Народився 24 травня 1974 року в Кривому Розі, Дніпропетровська область в родині Юрія Вілкула. Закінчив місцевий Центрально-міський ліцей і Криворізький технічний університет (1991—1996), здобув диплом гірничого інженера за фахом «Відкриті гірничі роботи». В цьому ж виші закінчив і аспірантуру.
1991—1996 — як студент Криворізький технічний університет проходив виробничу практику помічником машиніста екскаватора ВАТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат».
1997—1998 — начальник комерційно-фінансового управління, 1998—2001 — заступник генерального директора з комерційно-фінансових питань ВАТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат».
2001—2002 — заступник президента з економіки та зовнішньоекономічних зв'язків ГО «Академія гірничих наук України».
2002—2003 — заступник голови правління з комерційних питань ВАТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат».
З жовтня 2003 — в.о. голови правління, генеральний директор ВАТ «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат».
2004—2006 — генеральний директор ВАТ «Північний гірничо-збагачувальний комбінат»; генеральний директор (за сумісництвом) ВАТ «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» (обидва входять до Метінвест Холдинг, контрольований компанією олігарха Ріната Ахметова СКМ).
З 2006 — почесний директор гірничорудного дивізіону ВАТ «Метінвест Холдинг».
З листопада 2005 — голова Криворізької міської організації Партії регіонів.
2006—2007 — Народний депутат України V скл. від Партії регіонів, № 59 в списку. На час виборів: генеральний директор ВАТ «Північний гірничо-збагачувальний комбінат», член Партії регіонів. Член фракції Партії регіонів (з травня 2006). Заступник голови Комітету з питань промислової i регуляторної політики та підприємництва (з липня 2006).
2007—2010 — Народний депутат України VI скл. від Партії регіонів, № 76 в списку. На час виборів: народний депутат України, член Партії регіонів. Член фракції Партії регіонів (з листопада 2007). Заступник голови Комітету з питань промислової і регуляторної політики та підприємництва (з грудня 2007). Склав депутатські повноваження 16 квітня 2010[7].
18 березня 2010 — 24 грудня 2012 — голова Дніпропетровської ОДА[8][9].
24 грудня 2012 — 28 січня 2014 — віце-прем'єр-міністр України[10].
З 28 січня 2014 — виконувач обов'язків віце-прем'єр-міністра України[11].
Нардепутат України VIII скл. з 27 листопада 2014 року від партії «Опозиційний блок» (№ 2). Член Комітету ВРУ з питань європейської інтеграції. Як депутат, принципово відмовлявся виступати українською мовою, завжди спілкуючись виключно російською[12].
У вересні 2015 — висунутий від «Опозиційного блоку» кандидатом у мери Дніпра. У першому турі здобув 37,94 %[13], у другому — 44,92 % голосів, поступившись Борису Філатову.
Восени 2018 року ГПУ намагалася зняти з Вілкула депутатську недоторканість через звинувачення у махінаціях з землею[14][15].
2019 року планував брати брав участь у виборах президента. Проросійський політик Євген Мураєв зняв свою кандидатуру на користь Вілкула, також політики оголосили про об'єднання проросійських партій «Наші» з «Опозиційним блоком»[16].
20 січня 2019 року Опозиційний блок висунула Вілкула кандидатом у Президенти України[17], де він здобув 4,15 % (764 274[18] голосів виборців), посівши 8-ме місце[19].
2020 року балотувався на посаду міського голови Дніпра від партії Блок Вілкула — Українська Перспектива[20], у першому турі здобув 12,95 % голосів, зайняв третє місце[21].
З 26 лютого 2022 є керівником військової адміністрації Кривого Рогу[22][23].
Громадськість міста порушила питання статусу військової адміністрації Кривого Рогу та Ради оборони міста, які очолює Вілкул; місцевий депутат звернувся до суду із оскарженням створення військової адміністрації та призначення її керівника[24][25].
Щонайменше до 2012 року підтримував дружні зв'язки з проросійським і пропутінським активістом Олександром Залдостановим («Хірург»), тодішнім керівником байк-клубу «Нічні вовки». Вілкул неодноразово запрошував байкерів до Дніпра[26][27].
Також мав тісні зв'язки з проросійським колаборантом Олегом Царьовим, так званим, «спікером парламенту» «Новоросії». З 2014 року, після початку російсько-української війни, Вілкул не згадує попередніх зв'язків із Царьовим[26][27].
Під час Євромайдану дніпропетровські бізнесмени Геннадій Корбан і Борис Філатов, яким належить торговий центр «Пасаж» у Дніпрі, змушені були виїхати з країни через тиск. Вони прямо звинуватили Вілкула у своєму переслідуванні.[28][29]
Активісти Євромайдану звинувачували Вілкула в організації «тітушок» для боротьби з демонстрантами на підтримку Євромайдану в Дніпрі 26 січня 2014 року[30][31][32].
18 січня 2018 року був одним із 36 депутатів, що голосували проти Закону про визнання українського суверенітету над ОРДЛО.[33]
У червні 2018 року детективи НАБУ відкрили справу проти Олександра Вілкула за підозрою в можливому декларуванні неперевіреної інформації. У вересні 2018 року генпрокурор Юрій Луценко вніс до ВРУ подання на нардепа Олександра Вілкула, втім Рада відмовилася знімати депутатську недоторканність. У жовтні 2018 Луценко заявляв, що Вілкул під час керівництва Дніпропетровською ОДА незаконно передав в оренду кілька земельних ділянок, чим завдав державі збитків на 5 млн грн.[34].
5 вересня 2019 року прокуратура висунула Вілкулу підозру, разом із Дмитром Колєсніковим. Обох оголосили в розшук. 16 вересня, рішенням Жовтневого суду Дніпра, вимога прокуратури про взяття під варту була відхилена, звинувачених відпущено на поруки за заявою нардепа Дмитро Шпенов[35][36].
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
