Вікно
архітектурний елемент З Вікіпедії, вільної енциклопедії
архітектурний елемент З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Вікно́ (від прасл. *okъno, пов'язаного з *oko)[1] — конструкція, що заповнює спеціально створюваний проріз у зовнішній стіні будинку і призначена для освітлення, інсоляції та провітрювання приміщення. Вікна є головною (до 51 %) причиною тепловтрат у будівлях. Вони забезпечують надходження в приміщення світла і повітря, зв'язують внутрішній простір будівлі з навколишнім світом.
| Вікно | |
,_Fira_--_2017_--_2624.jpg) | |
| З матеріалу | скло |
|---|---|
 | |
| Категорія для видів з цього об'єкта | d |
 Вікно у Вікісховищі | |
До вікон і світлових ліхтарів висувають вимоги забезпечення належної освітленості і вентиляції приміщень. Як огороджуючі конструкції вікна повинні задовільняти теплотехнічні і звукоізоляційні вимоги. Розміри віконних прорізів і їхня кількість визначаються необхідною освітленістю приміщень. У промислових будинках кількість віконних прорізів і їхні розміри залежать від ширини будинку і визначаються необхідною освітленістю в середніх прольотах. Розміри віконних прорізів за шириною бувають 200, 300, 400 і 600 см, за висотою — 240, 360, 480 і 600 см, а відстань від підлоги до низу віконного прорізу повинна бути 80 — 100 см. Віконні рами виготовляють з дерева, металу, залізобетону, пластмас.
На ранньому етапі розвитку цивілізації вікон як таких не було. Давні помешкання усіх регіонів вікон не мали. Аж до Середньовіччя отворами в стінах були просто прорізи, які прикривали шкурами тварин чи тканиною. Для цієї мети використовували також волячий міхур, плівку, зняту з живота тварини, яка пропускала світло всередину житла.
У Стародавньому Римі використовували вікна без скла. Причому їхня форма була прямокутною, однак усередині вікна створювали спеціальні прикраси, у тому числі з каменю. Перші скляні вікна з'явилися в епоху Римської імперії, але дозволити собі таку розкіш могли лише дуже заможні громадяни.
На Русі в XI—XIII століттях склодуви освоїли техніку виготовлення товстостінних круглих вікон діаметром 20-30 см, для чого розплав скла виливали на металеву плиту. Також люди використовували слюдяні вікна, складені з оброблених шматочків слюди. Такі вікна пропускали більше світла порівняно з вікнами з каламутного товстого скла.
До середини XV століття в українських хатах вікон не існувало. Замість них у колодах будинку прорізали невеликі отвори — волокові вікна з засувкою. Їхнє призначення здебільшого мало вентиляційний, а не освітлювальний характер, тому що в той час хати будували без комина (курні хати), дим виходив прямо у невелику кімнату. Замість того, аби випускати тепло через двері, висувались волокові вікна, які провітрювали приміщення і не впускали холод у хижу.
З появою класичної руської печі з димарем на початку XVI ст. волокові вікна виявились непотрібними і незручними, бо не пропускали багато світла. Через це маленькі десятисантиметрові отвори замінили вікна, які виготовлялись здебільшого з напівпрозорого волового міхура (плівки, знятої із сечового міхура або очеревини), смоляних пластин та слюди. Вже у XVII ст. вікна у хатах почали склити, але не всім цей матеріал був по кишені. Отто фон Гун, описуючи село в околицях Яготина, зазначав, що «вікна там кожний господар робить такої величини, яке має шкло, що його пощастило йому здобути». Вікна селян були з товстого зеленого скла, справжні шибки, згадувані з XVIII століття, траплялися тільки в панів[2].
Традиційна українська хата мала, як правило, не менше трьох вікон: у чільній стіні — двоє навпроти печі (перепічні) та третє навпроти столу (застільне, покутне). Робили й маленьке віконце у причілковій стіні (запічне)[3].
Віконні пройми у старовину часто зачиняли віконницями — дерев'яними дверцятами, які могли складатися з одної або двох стулок.
В Україні найчастіше трапляються звичайні прямокутні вікна. Вони складаються зазвичай з кількох стекол (шибок), вставлених у раму, і обладнані кватиркою для провітрювання приміщення. Окремі шибки (або стулки) з'єднуються між собою брусками — середниками. Рама кріпиться у віконній проймі, бокові частини її розширяються назовні і називаються лутками (розм. косяки). Під рамою всередині приміщення розміщається широка дошка — підвіконня чи лутка, зовні — фартух для захисту стіни під вікном від вологи. Ззовні раму можуть оздоблювати наличниками.
У деяких країнах у період Нового часу існував податок на вікна.
Вікно — це елемент стінної або покрівельної конструкції, призначений для зв'язування внутрішнього простору в будівлі з навколишнім світом, природного освітлення приміщень, їхньої вентиляції, захисту від атмосферних і шумових дій. Складається з віконного отвору з відкосами, віконного блоку, системи ущільнення монтажних швів, підвіконної дошки, деталей збіжника й облицювань; віконний блок — світлопрозора конструкція, призначена для природного освітлення приміщення, його вентиляції і захисту від атмосферних і шумових дій.
У сучасних вікнах використовують переважно склопакети, рідше (коли не потрібна теплоізоляція) — одиничне скло.
Вікна розрізняються:
Сучасні віконні рами мають спеціальні ущільнювачі, що дають змогу зробити мінімальними втрати тепла через щілини у вікнах, проте найефективніші вони в разі наявності в будинку системи припливної вентиляції. За відсутності подібних систем вікна бажано оснащувати системами провітрювання, які регулюють потік повітря.
Віконні конструкції захищають житло від во́гкості, пилу, шуму, а також інших негативних чинників. Залежно від матеріалу, з якого виготовлена віконна конструкція, вікна мають різні характеристики за теплоізоляційними властивостями, шумоізоляцією, довговічністю, екологічністю та стійкістю до атмосферних впливів.
Сучасні вікна є досить складною конструкцією, що складається з таких елементів:
За способом відчинення вікна поділяють на:
Віконні отвори (прорізи) бувають трьох типів:
Залежно від варіанта віконного отвору вимірюють правильні розміри вікна.
Для отвору без чверті:
Для отвору із зовнішньою та внутрішньою чвертю:
Окремо для внутрішньої чверті потрібно пам'ятати, що вікно потрібно робити меншим настільки, щоб після його встановлення внутрішні чверті не заважали відчиняти його.
З давніх часів вікна були декоративним елементом будівлі, не менш важливим, ніж його двері. Іноді (такий підхід трапляється і зараз, наприклад, в лазнях) у них використовували спеціальне кольорове або напівпрозоре скло з нанесеним на ньому малюнком.
Форма вікон також дуже різна. Для середньовічних храмів типові аркові вікна, для класичної традиції, що йде від Паладіо, вікна поділені на три частини — термальні, або італійські.
Виробництво вікон з полівінілхлориду почалося в 1950-х роках у США. У 1959 їх стали встановлювати і в житлових будинках. У 1960-х пластикові вікна з'явилися у Європі, у 1990-х — у країнах СНД.
Вікна є головною причиною небажаних тепловтрат взимку і теплонадходжень улітку. Визначальним у цьому є енергетична ефективність вікон.
Бум використання енергоефективних вікон у багатьох країнах світу почався від часу енергетичної кризи 70-х років. Енергоефективні конструкції, зокрема, вікна, почали застосовуватись в Україні спершу як крик моди, а згодом як цілеспрямована кампанія, що знаходить законодавче трактування і є ефективним засобом заощадження енергоресурсів.
Завдяки розробці підвищених нормативів опору теплопередачі захисних конструкцій житлових і громадських будівель, а також введенню обов'язкової сертифікації віконної продукції, випуск традиційних дерев'яних вікон в спарених (ОС) і роздільних рамах (ОР) за ДЕСТ 11214-86 різко скоротився.
Водночас значно збільшилося використання вікон зі склопакетами, вікон з ПВХ і алюмінію, використання спеціальних покриттів, скла, плівок тощо.
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
