Війна за об'єднання Галицько-Волинського князівства
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Війна за об'єднання Галицько-Волинського князівства (1205—1245) — затяжна боротьба за владу в Галичині і на Волині після загибелі Романа Мстиславича за участю представників різних гілок династії Рюриковичів і соціальних верств Галицько-Волинського князівства при втручанні Угорщини та Польщі. Закінчилася приходом до влади Романовичів на Волині (1214), в Галичі (1229, остаточно 1238) і перемогою під Ярославом над останнім серйозним претендентом (1245).
Війна за об'єднання Галицько-Волинського князівства. | |||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|
Території Галицько-Волинської держави | |||||||
| |||||||
Сторони | |||||||
Романовичі | • Ольговичі, • Арпади, • П'ясти та їхні союзники | ||||||
Командувачі | |||||||
• Данило Романович, • Василько Романович, • Мстислав Удатний |
• Ігоревичі • Володислав Кормильчич • Коломан • Володимир Ігорович • Ростислав Михайлович • Михайло Всеволодович • Андрій ІІ • Лешко І Білий •Олександр Всеволодович |
В ході війни були ліквідовані удільні князівства Південно-Західної Русі, зокрема Луцьке і Белзьке які опинились під контролем Данила Романовича, князі отримували землі від центральної влади на правах васалів. Після смерті короля Данила (1264) 5 років існувало Холмське і близько 30 років — Володимирське та Луцьке князівства, після чого всі галицько-волинські землі знову опинилися під владою єдиного князя, Юрія Львовича.