Відносне звуження
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Відно́сне зву́ження (після розриву) (англ. reduction of area) — відношення зменшення площі поперечного перерізу в місці розриву зразка до початкової площі його поперечного перерізу[1], виражене у відсотках.
![Thumb image](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/e/e3/Traction_cylindrique.jpg/320px-Traction_cylindrique.jpg)
При розтягуванні циліндричного зразка з пластичного матеріалу руйнуванню передує втрата стійкості, при якій рівномірне видовження і зменшення поперечного перерізу змінюються з утворенням так званої шийки, що проявляється на відносно невеликій ділянці зразка. Настання втрати стійкості пластичного деформування матеріалу залежить від чутливості напружень пластичної течії матеріалу до швидкості деформування, а також від інтенсивності перебігу взаємоконкуруючих явищ деформаційного зміцнення матеріалу та знеміцнення зразка від зменшення площі поперечного перерізу в результаті пластичного деформування.
Така локальна деформація оцінюється величиною відносного умовного звуження (зменшення перерізу):
де — площа початкового перерізу зразка;
— площа перерізу зразка в шийці на момент руйнування).
Наприклад, для пластичної вуглецевої сталі Ст2 відносне звуження становить = 55…65 %.
Відносне звуження характеризує граничну пластичність матеріалу при одновісному розтягу. Ця характеристика є певною мірою умовною, оскільки зменшення площі поперечного перерізу зразка у виразі відноситься до початкової площі поперечного перерізу. Насправді пластична деформація і зменшення площі поперечного перерізу відбувається відносно площі, яка неперервно змінюється. Позначивши через зменшення площі поперечного перерізу
зразка в даний момент випробування, знаходимо дійсне (істинне або логарифмічне) відносне звуження:
Для величин деформацій відносного звуження менших за 10 % різниця між умовним і дійсним його значеннями не перевищує 0,5 %.