Loading AI tools
село в Одеському районі Одеської області. Адміністративний центр Визирської сільської громади З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Визи́рка — село Визирської сільської громади в Одеському районі Одеської області. Адміністративний центр Визирської сільської громади. Населення становить 1175 осіб.
село Визирка | |||||
---|---|---|---|---|---|
| |||||
Будівля школи, збудовано у 2007 році | |||||
Країна | Україна | ||||
Область | Одеська область | ||||
Район | Одеський район | ||||
Громада | Визирська сільська громада | ||||
Код КАТОТТГ | UA51100110010062502 | ||||
Основні дані | |||||
Засноване | 1884 | ||||
Колишня назва | Іванобузинівка (до 1936 р.) | ||||
Населення | 1175 | ||||
Площа | 2,84 км² | ||||
Густота населення | 413,73 осіб/км² | ||||
Поштовий індекс | 67543 | ||||
Телефонний код | +380 4855 | ||||
Географічні дані | |||||
Географічні координати | 46°41′12″ пн. ш. 31°00′09″ сх. д. | ||||
Середня висота над рівнем моря |
31 м | ||||
Місцева влада | |||||
Адреса ради | 67543, Одеська обл., Одеський р-н, с. Визирка, вул. Олексія Ставницера, 56 | ||||
Карта | |||||
Мапа | |||||
|
Село розташоване у верхів'ї Малого Аджалицького лиману за 18 км від районного центру Доброслав та за 20 км від залізничної станції Кремидівка у напрямку Одеса — Помічна. За 2 км від Визирки проходить автодорога М14.
На синьому полі золоте колесо з шістьма спицями у вигляді колосків по середині якого якір з двома лапами, над якими вгорі срібна чайка з червоним дзьобом і лапами, що летить та внизу срібною шиповидною хвилею. Щит розміщений у золотому картуші та увінчаний золотою сільською короною.[1]
Колесо у вигляді сонця символізує південний край та сільське господарство. Чайка та якір — символ морської промисловості, розташованого в межах території с. Визирка підприємства ТОВ «Трансінвестсервіс», срібна хвилька нагадує води Малого Аджаликського лиману, біля якого розташоване село. Золотий, жовтий колір є символом багатства, благородства, достатку, срібний (білий) колір — чистоту, синій колір — гідність та добро.
Назва села Визирка походить від слова «визир». Корінні мешканці села походять з козацького роду і є нащадками чорноморських козаків, котрі були учасниками останньої російсько-турецької війни 1823—1829 років. До Другої світової війни визирчани носили козацький одяг, замість слів «село» і «вулиця» вживалися слова «слобода» і «ділянка». За свідченнями старожилів, вулиця Новозаградіївська називалась Новозаградіївська слобода, нинішня вулиця Перемоги — Полтавська слобода, центр села мав назву Новостроївська слобода, вулиці 51-ї Перекопської дивізії та Чапаєва — Білогорка.
Після дозволу Катерини II поселятись іноземцям на цих теренах, першими з поселенців стали німці. Крім того, до нового поселення прибули 112 сімей із сіл Заградівка, Мар'їне, Білогірка, Наталівка Херсонської губернії, які отримали по 5,5 десятин землі. З часом поселенці назвали свій населений пункт Новозаградіївка. І лише у 1820 році село знову почало називатися Визирка.
У 1920—1930 роках у селі було створено три колгоспи: «Червоний партизан», «Червона Визирка», «51-ї Перекопської дивізії». 1952 року вони об'єдналися в один колгосп ім. Чапаєва.
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1131 особа, з яких 513 чоловіків та 618 жінок.[2]
За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 1172 особи.[3]
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[5]
Мова | Відсоток |
---|---|
українська | 85,02 % |
російська | 11,49 % |
румунська | 2,55 % |
гагаузька | 0,34 % |
білоруська | 0,17 % |
вірменська | 0,09 % |
румунська | 0,09 % |
інші | 0,25 % |
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.