Loading AI tools
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Павло Іванович Вацик (псевдо: Прут) (нар. 17 липня 1917, с. Заріччя, Надвірнянський повіт, Королівство Галичини і Володимирії, Австро-Угорська імперія, тепер — Надвірнянський район, Івано-Франківська область — пом. 1 березня 1946, біля с. Рибне, Тисменицький район, Івано-Франківська область) — український військовик, майор (за іншими даними полковник[1]) Української повстанської армії, командир сотні УНС «Змії» куреня «Скажені» (1944), курінний куреня «Підкарпатський» (1945) 22-го (Станіславського) Територіального відтинку «Чорний ліс», групи УПА-Захід. Лицар «Срібного Хреста Бойової Заслуги 1 класу»
| Павло Вацик | |||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Майор | |||||||||
 | |||||||||
| Загальна інформація | |||||||||
| Народження | 17 липня 1917 с. Заріччя, Надвірнянський повіт, Королівство Галичини і Володимирії, .svg){kind=small} Австро-Угорщина, тепер Надвірнянський район, Івано-Франківська область, Україна | ||||||||
| Смерть | 1 березня 1946 (28 років) біля с. Рибне, Тисменицький район, Івано-Франківська область (загинув у бою з НКВС) | ||||||||
| Національність | українець | ||||||||
| Псевдо | «Прут» | ||||||||
| Військова служба | |||||||||
| Приналежність |  Українська держава (1941) | ||||||||
| Вид ЗС |  УПА | ||||||||
| Війни / битви | |||||||||
| Командування | |||||||||
| |||||||||
| Нагороди та відзнаки | |||||||||
  | |||||||||
Павло Вацик народився 17 липня 1917 року в с. Заріччя у середньо заможній селянській родині. З юних років брав активну участь в місцевому осередку товариства «Просвіта».
У 1938—1939 роках проходив військову службу в Польській армії артилеристом. Брав участь у анексії Польщею в Чехословаччини області Заолжя[2]. Далі працював теслею. 1939 року мобілізований до польської армії. Брав участь у німецько-польській війні. У 1939—1941 роках перебував у рідному селі.
Із початком німецько-радянської війни за даними кримського архіву КДБ Павло Вацик у складі похідної групи ОУН(м) прибув у Крим разом з румунськими військами, працював помічником військового лікаря. У липні 1942 р. вступив до ОУН(р), один з організаторів госпіталю ОУН у Сімферополі, був помічником керівника загону самооборони ОУН. Далі відкликаний для організації УПА.[3] За іншими джерелами — активно включився у створення української адміністрації та міліції. В 1942—1943 роках служив у допоміжній поліції.
Вступив до лав УНС у листопаді 1943 року, яка наступного року була переформована в УПА[4]. Виконував обов'язки чотового в сотні командира «Різуна» (Василя Андрусяка).
14 жовтня 1944 року призначений командиром сотні «Змії» у курені «Скажені»[5]. 7 січня 1945 року «Прут» — командир куреня «Підкарпатський»[6][7] та підвищений у званні до старшого булавного[8]. Вояк куреню Григорій Костюк ("Вишневий) так характеризував нового курінного :
| Новий курінний Павло Вацик («Прут») у багато дечому, навіть зовнішнім виглядом, був подібний до командира «Ґреґота». Так само тоді він мав німецьку уніформу, МП, далековид і мапник. Проте він, трохи нижчий і молодший — біля 30 років, мав струнку поставу й гарне обличчя, так що всякому відразу впадав в очі, особливо жінкам. |
Наказом ГВШ УПА від 15 лютого 1946 року підвищений до звання сотника.
21-22 жовтня 1945 р. «Прут», домовившись із «Реном» (Василь Мізерний) і «Коником» (Михайло Гальо), здійснив перший напад на гарнізон у містечку Бірча — опорному пункті польських шовіністичних груп, які постійно тероризували українські села. Курінь за участю місцевих підрозділів УПА здобув периферійні позиції ворога, знищив вогневі точки і після короткого бою відступив, захопивши декілька десятків полонених, яких після відповідної бесіди звільнили. У кінці жовтня або на початку листопада 1945 р. курінь «Прута» відійшов на свої терени.
6 січня 1946 року курінь «Прута» атакував гарнізон прикордонників з 80 осіб у селі Грабівка Станіславської області. Було знищено 12 радянських прикордонників, у тому числі старшого лейтенанта і 4 сержантів, важко поранено 7 військовослужбовців. Повстанці втратили одного вояка, та ще один був поранений[9].
12 лютого 1946 року два батальйони НКВС здійснили напад на табір куреня «Підкарпатський». Нападали з трьох боків: від сіл Майдан-Посіч-Загвіздя Станіславської області. Після двохгодинного бою курінь відступив у ліс, знищивши 36 та поранивши 13 військовослужбовців НКВС. Курінь при цьому втратив 8 вбитими та З-х поранених вояків.
15 лютого 1946 року курінь «Прута» вів бій проти двох батальйонів НКВС між селами Завій-Майдан Станіславської області. Курінь був повністю оточений, підпустив ворога на відстань 50 метрів та відкрив ураганний вогонь з усіх 22 кулеметів. НКВСівці відступили, втративши 18 вбитими та 3-х поранених[10].
Загинув 1 березня 1946 у сутичці з НКВС між селами Рибне та Пациків, Тисменицького району, Івано-Франківської області. Тіло було перевезено НКВСівцями до м. Станіслава, де його було повішено на ратуші з написом «Командир банд», та перебувало там протягом тижня[11].
Наказом ГВШ УПА від 10 жовтня 1946 року посмертно підвищений у званні до майора.
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
