Loading AI tools
український священник (УГКЦ), фольклорист, історик, освітній діяч З Вікіпедії, вільної енциклопедії
о. Петро Степанович Білинський (19 січня 1846, с. Чернихів, нині Зборівського району Тернопільської області — 13 грудня 1916, с. Зарваниця, нині Теребовлянського району Тернопільської області) — український греко-католицький священник, фольклорист, історик та освітній діяч.
Петро Білинський | |
---|---|
Народився | 19 січня 1846 Чернихів, Королівство Галичини та Володимирії, Австрійська імперія |
Помер | 13 грудня 1916 (70 років) Зарваниця, Підгаєцький повіт, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина |
Поховання | Монастирський цвинтар |
Громадянство | Австро-Угорщина |
Національність | українець |
Діяльність | священник |
Відомий завдяки | священик (УГКЦ), фольклорист, історик, освітній діяч |
Alma mater | Львівська духовна семінарія |
Посада | Парох Зарваниці |
Термін | 1896—1916 |
Попередник | о. Антін Копертинський |
Наступник | о. Іван Чарторинський |
Конфесія | греко-католик |
Батько | о. Стефан Білинський |
Мати | Антонія Глинська |
Народився 19 січня 1846 року в с. Чернихів (нині Зборівського району Тернопільської області, Україна) в священничій родині[1], батько, о. Стефан Білинський, був парохом місцевої церкви[2], мати — Антонія Глинська.
До вступу в гімназію початкову освіту одержав вдома під вихованням гувернера. Закінчив Першу гімназію у Тернополі (1870, до 1867 року навчання проводилось німецькою мовою), духовну семінарію у Львові (1874).
Навчаючись в семінарії направлений сотрудником, згодом парохом 1883[3] Церкви Святої Параскеви П'ятниці у Великих Бірках де познайомився та одружився з Емілією Лавриновою[4], дочкою пароха Данила Лавринова [5].
Був парохом у селах Тернопільщини: Залізцях, Великих Бірках, Киданові, Нестерівцях, Довжанці. Від 1897 — парох у Зарваниці. Сприяв відродженню Зарваниці як відпустового місця (найкращого тоді в Західній Україні). Прагнув долучити містечко до проєктованої залізниці Підгайці — Бучач (задуми перервала війна).[6]
Помер 13 грудня 1916 року в с. Зарваниця (нині Теребовлянського району Тернопільської області). Був похований на монастирському цвинтарі біля Церкви Успення в Тернополі[7] (нині не існує).
Навчаючись в гімназії написав розвідки про рідне село «Старина», на історичні теми.
Його записи народних пісень та інші фольклорні матеріалів опубліковані у збірці «Русько-народні галицькі мелодії» Порфирія Бажанського (1905—1912), «Колядки і щедрівки» (1914), «Коломийки» В. Гнатюка (1905), «Казки Західного Поділля» Петра Медведика (1994).
Білинський передав Михайлові Грушевському 2 рукописні збірки народних пісень XVIII ст., що надруковані у «Записках НТШ» (1897, т. 15).
Автор історичної розвідки {{Тернопіль і єго околиця}} (1894, 1896), статей про села Тернопільської округи.
Автор теологічних праць «Десять заповідей Божих у XIV проповідях», «Проповіді на неділі і свята в п'ятьох томах».
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.