Бритські мови
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Бри́тські (бри́ттські) мови (валл. ieithoedd Brythonaidd/Prydeinig; корн. yethow Brythonek/Predennek; брет. yezhoù Predenek) — підгрупа у складі кельтської групи сім'ї індоєвропейських мов. Разом з мовами гойдельської підгрупи утворюють гілку острівних кельтських мов, іншу гілку складають мертві в ІІІ тисяріччі по Р.Х. континентальні кельтські мови. До бритських належать такі три живі мови: валлійська, бретонська та корнська, — а також мертва кумбрійська мова і, можливо, піктська мова у Шотландії. Крім того, до бритської гілки зараховують кельтське наріччя Східної Британії, відомості про яке можна дістати лише з топонімії.
Бритські мови | |
---|---|
Поширена в | Велика Британія, Франція |
Регіон | Уельс, Корнуелл, Бретань |
Класифікація | Індоєвропейська сім'я |
Склад | Британська мова†; Піктська мова (імовірно)†; Кумбрійська мова†; Валлійська мова; Корнська мова; Бретонська мова |
Час розходження | V-VI ст.ст. н.е. |
Офіційний статус | |
Коди мови |
У межах кельтських мов бритські мови виявляють близькість, з однієї сторони, з галльською мовою, а з іншої — з гойдельськими мовами.
Назву «бритські» для позначення цієї підгрупи мов уперше застосував валлійський кельтолог Джон Ріс. Вона походить від валлійського слова «Brython» (Брит), яким називали корінних британців, на відміну від англосаксів та ґелів. Сама ж назва «Brittonic» є похідною від слова «Prettanike», яким іменували Британські острови грецькі автори.
Усі бритські мови розвинулися з британської (загальнобритської) мови, якою розмовляли у Великій Британії на південь від затоки Ферт-оф-Форт у періодах залізної доби і римської окупації. На північ від Ферт-оф-Форта була розповсюджена піктська мова, яка, на думку деяких дослідників, також була бритською або близько спорідненою з нею. У IV—V сторіччях внаслідок переселення бритів їх мова поширилася і на континенті Європи, значною мірою у Бретані. Упродовж наступних кількох століть британська мова розпалася на ряд діалектів, з яких у кінцевому підсумку сформувалися валлійська, корнська, бретонська і кумбрійська мови. Валлійською та бретонською мовами дотепер безперервно продовжують розмовляти як рідними, тоді як корнська мова, з часом зникнувши, тільки нещодавно відродилася як розмовна. Кумбрійська мова вимерла, будучи витіснутою англійським і гельським мовленням. На острові Мен також була розповсюджена одна з бритських мов, яку з плином часу замінила гельська менська мова. У зв'язку з еміграцією бритські мови поширилися і за межі своїх ареалів, зокрема в Англії, Франції та валлійських поселеннях у Патагонії (провінція Чубут).