Loading AI tools
російський белетрист, сценарист, сходознавець, літературний критик і перекладач грузинського походження З Вікіпедії, вільної енциклопедії
| Борис Акунін | ||||
|---|---|---|---|---|
| груз. გრიგოლ შალვას ძე ჩხარტიშვილი | ||||
 | ||||
| Ім'я при народженні | Григорій Шалвович Чхартишвілі გრიგოლ შალვას ძე ჩხარტიშვილი | |||
| Псевдонім | Борис Акунін | |||
| Народився | 20 травня 1956[1][2][…] (68 років) Зестафоні, Грузинська РСР, СРСР або Тбілісі, Грузинська РСР, СРСР[3] | |||
| Громадянство |  СРСР→ Росія→ Велика Британія[4] | |||
| Національність | грузин | |||
| Діяльність | белетрист, драматург, перекладач | |||
| Сфера роботи | літературознавство[3][3][3], переклади з японськоїd[3][3][3], переклади з англійськоїd[3][3][3], детектив[3][3][3], Історична проза[d][3][3][3], детективна література[d][3] і літературна критика[3] | |||
| Alma mater | Інститут країн Азії та Африки (1978) | |||
| Мова творів | російська | |||
| Роки активності | 1980 — тепер. час | |||
| Жанр | Детектив | |||
| Magnum opus | Пригоди Ераста Фандорінаd | |||
| Членство | Справжня Росіяd | |||
| Нагороди | ||||
| Сайт: www.akunin.ru | ||||
|
| ||||
 Борис Акунін у Вікісховищі | ||||
 Висловлювання у Вікіцитатах | ||||
Бори́с Аку́нін (груз. ბორის აკუნინი, Григорій Шалвович Чхартишвілі, груз. გრიგოლ შალვას ძე ჩხარტიშვილი; 20 травня 1956, Зестафоні, Грузинська РСР) — російський белетрист, сценарист, сходознавець, літературний критик і перекладач грузинського походження; опозиційно налаштований до путінського режиму, переїхав жити до Франції, хоч і запевняє, що він «не емігрував».
Народився в родині офіцера-артилериста Шалви Чхартишвілі і вчительки російської мови та літератури Берти Ісааківни Бразинської (1921—2007).
У 1958 році родина переїхала до Москви і відтоді Чхартишвілі живе в столиці Росії. Акунін захоплюється Японією. Школярем він побачив виступ японського театру Кабукі й під впливом побаченого вступив до Інституту країн Азії та Африки (МГУ).
У 1973 році він закінчив англійську школу № 36, у 1979 році — історико-філологічне відділення Інституту країн Азії і Африки (МДУ), де отримав диплом історика-японознавця. Після інституту займався літературним перекладом з японської та англійської мов.
У перекладі Чхартишвілі видані японські автори Юкіо Місіма, Кендзі Маруяма, Ясусі Іноуе, Масахіко Сімада, Кобо Абе, Сін'їті Хосі, Такеші Кайко, Сехей Оока, а також представники американської та англійської літератури (Корагессан Бойл, Малкольм Бредбері, Пітер Устинов та інші).
Працював заступником головного редактора журналу «Іноземна література» (1994—2000), головний редактор 20-томної «Антології японської літератури», голова правління мегапроекту «Пушкінська бібліотека» (Фонд Сороса).
З 1998 року почав писати твори під псевдонімом «Б. Акунін». У цьому ж році видає перші книги із серії про Ераста Фандоріна, які йому і принесли всесвітню славу. Розшифровка «Б» як «Борис» з'явилася за кілька років, коли у письменника стали часто брати інтерв'ю. Японське слово «Акунін» (яп. 悪 人) перекладається як «негідник, злодій». Детальніше про це слово можна дізнатися в одній з книг Б. Акуніна (Г. Чхартішвілі) «Алмазна колісниця». Критичні й документальні роботи Григорій Чхартішвілі публікує під своїм справжнім ім'ям.
Окрім романів і повістей із серії «Новий детектив» («Пригоди Ераста Фандоріна»), що принесли йому популярність, Акунін написав серії «Провінційний детектив» («Пригоди сестри Пелагії»), «Пригоди магістра», «Жанри» й був упорядником книжкової серії «Ліки від нудьги».
У 2000 році номінований на премію «Букер — Smirnoff» за роман «Коронація, або Останній з Романів», проте не потрапив до числа фіналістів. При цьому в тому ж році був номінований й став лауреатом премії «Антибукер» з «Коронацією».
У 2003 році роман «Азазель» потрапив до шорт-лісту премії «Золотий кинджал» Асоціації письменників детективного жанру Великої Британії.
29 квітня 2009 році йому японським посольством вручено орден Вранішнього Сонця 4-го ступеня.
10 серпня 2009 року за внесок у розвиток культурних зв'язків між Росією й Японією Борису Акуніну була присуджена премія під егідою уряду Японського фонду.
Одружений. Перша дружина — японка, з якою Акунін прожив кілька років. Друга дружина, Еріка Ернестівна — коректор й перекладач. Дітей немає.
Відомий своїми різкими критичними висловлюваннями в адресу чинної російської влади.[5][6]
У січні 2012 року, став одним зі співзасновників[7] суспільно-політичної організації «Ліга виборців», яка має на меті контроль за дотриманням виборчих прав громадян у Російській Федерації.[8]
На виборах мера Москви 2013 року публічно підтримав кандидата від опозиції Олексія Навального[9].
З початком російської агресії проти України, 13 березня 2014 р., підписав лист, у якому представники російської інтелигенції висловлювали незгоду з політикою російської влади в Україні[10].
У січні 2017 року вийшов із членів Російського ПЕН-Центру, російського відділення міжнародної організації ПЕН-клуб на знак протесту проти виключення з ПЕН-Центру Сергій Пархоменка, журналіста і опозиціонера, а також ігнорування арешту українського режисера Олега Сенцова[11].
В лютому 2022 року виступив проти російського вторгнення в Україну[12][13].
У дужках вказано рік дії роману
(у циклі діють нащадки і пращури Ераста Фандоріна)
(в циклі іноді діють нащадки, пращури і родичі Ераста Фандоріна)
11 січня 2012 року Борис Акунін у своєму блозі в Живому Журналі підтвердив, що саме він є автором, який працює під псевдонімом Анатолій Бруснікін. Під цим ім'ям були опубліковані три історичні романи: «Девятний Спас», «Герой іншого часу» та «Беллона». Крім того, він заявив, що є також й автором романів під жіночим псевдонімом «Анна Борисова» «Там …», «Креативщик» й «Vremena goda»
У травні 2015 року Борис Акунін повідомив[14], що укладено угоду з британським телеканалом про телеадаптацію серії його книг про пригоди Ераста Фандоріна. Назва каналу, терміни виходу фільмів на екран та інші подробиці втаємничено. Відомо лише, що перший (пілотний) сезон базуватиметься на романах «Смерть Ахілеса», «Статський радник» і «Коронація». Борис Акунін виконуватиме також роль консультатна.
У вересні 2017 року, після публікації фейкової новини[15] у прокремлівських газетах Вести[16] та Страна.ua[17] щодо нібито заборони 13 російських книг включно з двома книгами Бориса Акуніна з серії «Історія російської держави», Акунін відреагував на це на своїй персональній сторінці Facebook 23 вересня 2017 року, заявивши що це мракобісся.[15] Насправді, новина від 20 версня 2017 року, що з'явилася на сайті Держкомтелерадіо і на яку посилаються Вести/Страна.ua, говорить лише про відмову у видачі дозволу на ввезення в Україну на підставі негативного висновку експертної ради Держкомтелерадіона тринадцятьом книгам, серед яких посібник по вивченню англійської мови Я. О. Кліма «700 нових усних тем з англійської мови» у якому використані антиукраїнські пропагандистські тексти та дві книги Акуніна «Історія Російської держави. Ординський період. Частина Європи» та «Історія Російської держави. Ординський період. Частина Азії».[18][19]
Насправді ці книги не було заборонено в Україні, і їх на той час (до повномасштабної агресії 2022 р.) міг ввезти будь-хто, хто перетинав кордон та ввозив менш ніж 10 примірників книги для особистого використання[15]. Окрім того, їх автори могли видати ці книги в Україні в українському перекладі, даючи змогу українцям отримати доступ до таких книг рідною мовою[15].
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
