Бедзик Дмитро Іванович

Дмитро́ Іва́нович Бе́дзик (1 листопада 1898, с. Вільхівці — 27 листопада 1982, м. Київ) — український прозаїк, драматург, журналіст

Дмитро Іванович Бе́дзик
Народився	1 листопада 1898(1898-11-01) Вільхівці, Ґміна Чорна, Бещадський повіт, Підкарпатське воєводство, Республіка Польща[1][2]
Помер	27 листопада 1982(1982-11-27) (84 роки) Київ, Українська РСР, СРСР
Країна	Австро-Угорщина  УНР  Українська РСР  СРСР
Діяльність	письменник
Alma mater	ХНУ ім. В. Н. Каразіна і Бучацька василіянська гімназія
Заклад	ХНУ ім. В. Н. Каразіна
Мова творів	українська
Роки активності	з 1924
Членство	Плуг, Західна Україна і Національна спілка письменників України
Діти	Бедзик Юрій Дмитрович
Нагороди

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Бедзик.

Життєпис

Народився у Вільхівцях Сяніцького повіту в Галичині (нині Бещадський повіт, Підкарпатське воєводство, Польща) у бідній селянській родині.

Навчався в гімназії Бучача (або ремісничо-будівничій школі при монастирі оо. Василіян^[3]). У 1915 р. при відступі російських військ з Галичини разом з ешелоном біженців потрапив до Росії, назавжди розлучившись з рідною домівкою. У 1919 р. закінчив Гнідинське сільсько-господарське училище, у 1926 р. — філологічний факультет Харківського інституту народної освіти. Був членом спілки селянських письменників «Плуг» та літературної організації «Західна Україна». Працював агрономом, учителем, журналістом.

У творах передвоєнного періоду «Люди! Чуєте?», «Крик землі», «Хто кого», «Арсенальці» зображено пафос революції, класову боротьбу в Україні в перші роки радянської влади. Учинкам радянських людей у війні присвячено роман «Дніпро горить». Великі зрушення в колгоспному селі, трудові будні українських селян, їх духовне зростання показано в романі «Хлібороби».

У роки Німецько-радянської війни — спецкор газети «Радянська Україна», з 1944 р. — директор Корсунь-Шевченківського музею військової слави.

Член Спілки письменників України, жив у Києві.

В журналі «Перець» № 20 за 1978 рік розміщено дружній шарж А. Арутюнянца.^[4]

Відзнаки

Нагороджений орденами Дружби народів, «Знак Пошани», медалями.

Творчий доробок

Друкуватися почав у 1924 р.

Трилогія з життя лемків «Украдені гори»

Значну увагу присвятив рідній Лемківщині. У 1971 р. відвідав Бучач, Монастириська, Тернопіль, село Велеснів, збираючи матеріали для написання трилогії «Украдені гори». В першій книзі від імені героя В. Юркевича розповів про своє навчання в Бучачі^[3]. В трилогію входять:

• «Украдені гори» (1969) — про події перед Першою світовою війною та на початку війни;
• «Підземні громи» (1971) — про події 1915—1917 рр., що відбувалися одночасно і на Лемківщині, і на Східній Україні;
• «За хмарами зорі» (1972) — про події 1917—1919 рр. на Лемківщині, в Києві, Петрограді.

П'єси

• «Люди! Чуєте?», «Шахтарі» (1924)
• «Чорнозем ожив», «За кулісами церкви» (1925)
• «Перша купіль» (1926)
• «Хто кого?» (1927)
• «Цвіркуни», «Культурна сила» (1929)
• «Ружа» [Архівовано 5 серпня 2020 у Wayback Machine.] (1938)
• «Чарівна сопілка» (1941)
• «Вибрані п'єси» (1957), «Дружба» (1961) та інші.

Збірки оповідань і нарисів

• «До сонця» (1926),
• «Уланський горець» (1932),
• «Кров за кров» (1941),
• «Корсунь-Шевченківське побоїще» (1944),
• «Плем'я нескоримих» (1949).

Повісті і романи

• «Студені води» (1930, 1968),
• «У творчі будні» (1931),
• «Дніпро, горить» (1948),
• «Оповідання про Олега Кошового» (1950),
• «Серце мого друга» (1964),
• трилогії «Украдені гори», «Сполох» (1983) та інші.

Автор статті «Поет у Києві» (1944), присвяченої діяльності Тараса Шевченка до заслання.

Твори

• Люди! Чуєте? Харків, 1924;
• Комедії, драми. Харків, 1930;
• Арсенальці. К., 1939;
• Дніпро горить. Хлібороби. К., 1958;
• Останній вальс. К., 1959.

Примітки

1. Українська Вікіпедія — 2004.

   d:Track:Q199698
2. collective author Енциклопедія сучасної України — Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001. — ISBN 966-02-2075-8

   d:Track:Q60557909d:Track:Q4201869d:Track:Q4532152
3. Дуда І., Пиндус Б. Бедзик Дмитро Іванович… — С. 94.
4. Журнал перець 1978 20. www.perets.org.ua (укр.). Архів оригіналу за 10 квітня 2021. Процитовано 9 квітня 2021.

Література

• Діячі науки і культури Лемківщини. Довідник. — Львів, 2000. — 124 с.
• Дуда І., Пиндус Б. Бедзик Дмитро Іванович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 94. — ISBN 966-528-197-6.
• Енциклопедичний словник Лемківщини. — Львів : Астролябія, 2013. — 751 с., іл. — 16 с. — ISBN 978-617-664-028-8.
• Лабінський В. Бедзик Дмитро Іванович [Архівовано 7 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ, Коорд. бюро Енцикл. Сучас. України НАН України. — К. : Поліграфкнига, 2003. — Т. 2 : Б — Біо. — С. 363. — ISBN 966-02-2681-0.
• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
• Шевченківський словник : у 2 т. / Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка Академії Наук УРСР. — Київ : Головна редакція УРЕ, 1978.

Посилання

• Архіви [Архівовано 23 вересня 2015 у Wayback Machine.]
• Літератор Бедзик Дмитро Іванович [Архівовано 7 вересня 2014 у Wayback Machine.]