Баківці (Львівський район)
село у Львівській області, Україна З Вікіпедії, вільної енциклопедії
село у Львівській області, Україна З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Ба́ківці — село в Україні, у Львівському районі Львівської області. Населення становить 383 особи. Орган місцевого самоврядування — Бібрська міська рада.
село Баківці | |
---|---|
Країна | Україна |
Область | Львівська область |
Район | Львівський район |
Громада | Бібрська міська громада |
Код КАТОТТГ | UA46060010030088854 |
Основні дані | |
Населення | 383 осіб |
Площа | 1,193 км² |
Густота населення | 321,04 осіб/км² |
Поштовий індекс | 81712[1] |
Телефонний код | +380 3239 |
Географічні дані | |
Географічні координати | 49°32′29″ пн. ш. 24°22′01″ сх. д. |
Середня висота над рівнем моря |
299 м |
Водойми | Кривуля |
Місцева влада | |
Адреса ради | 81712, Львівська обл., Жидачівський р-н, с. Баківці, вул. Львівська, 2 |
Карта | |
Мапа | |
|
Село розташоване за 40 км від Жидачева і 13 км від залізничної станції Вибранівка на лінії Львів-Івано-Франківськ.
На схід від села розташоване озеро на найвищій вершині Жидачівського району (401 м). На околицях також є поселення колонії стрижів у закинутому кар'єрі з оголеною породою.
Баківці вперше згадуються в історичних джерелах у 1475 році.
Селяни брали участь у повстанні під проводом Мухи в 1490 року, у визвольній війні українського народу 1648–1654 рр.
За податковим реєстром 1578 року село входило до Львівського повіту Львівської землі Руського воєводства і було у власності Станіслава Стадницького, у селі було 5 ланів (коло 125 га) оброблюваної землі[2].
В 1603 році польський шляхтич Миколай Остроруг отримав Баківці в Львівській землі разом з Трибоківцями, Репеховом.[3]
Під час Другої світової війни в навколишніх лісах активно діяла Українська повстанська армія. В лісі «Бунчі» в серпні 1944 року була організована сотня «Берези». До її складу входили:
Загалом сотня надічувала понад 140 вояків. В урочищі Піддрібниця на околицях села 9 вересня 1944 року відбувся бій між військами УПА та НКВС. 8 вересня 1944 р. сотня «Берези» отримала наказ покинути ліс «Бунчі» і перейти у більш масивні Любишанські ліси. Там поповнити запаси зброї на базових криївках, а також об'єднатись з сотнями «Крилатих» та «Леви», щоб координувати спільні дії боротьби проти більшовицьких військ. Проте перед відходом розвідники сотні виявили, що навколишні ліси і села заблоковані військами НКВС. На світанку сотня «Берези» перебувала у вільховому чагарнику вище села Баківці, щоб вибалками пробратись до села. Та, як виявилося, Баківці також були оточені більшовиками. В такій складній ситуації відбулася нарада, на якій обговорювалося дві пропозиції: перша — вступити в бій, прорвати кільце і вийти з оточення, або, друга — заховати усю зброю і виходити як цивільні особи. Найбільшу підтримку здобула друга пропозиція. Проте більшовики відкрили вогонь, з української сторони у бою загинуло понад 100 осіб.
До кінця зими 1947 року в Баківському лісі була повстанська криївка. 27 лютого 1947 відбувся бій між загонами НКВС та українськими повстанцями. У бою загинули вояки УПА Малькут Ілько, Малькут Микола, Винник Олекса, Лаба Олекса, Наконечний Олекса, Працьовитий Степан, Шлиян Іван та Дорош Андрій.
В радянський період за успіхи в розвитку сільського господарства 29 місцевих колгоспників були удостоєні державних нагород — орденів і медалей СРСР. Бригадир тракторної бригади Б. П. Дворчин був нагороджений орденом Леніна, доярка Є. І. Холявка — орденами Жовтневої Революції і Трудового Червоного Прапора, бригадири С. Н. Чайка і Н. Н. Красуляк, доярка Є. А. Підвірний — орденом Трудового Червоного Прапора.
За даними «Історії міст і сіл УРСР» у 1968 році в селі мешкало 449 осіб і було 155 дворів. За даними перепису населення 2001 року у селі мешкало 383 особи[4].
У селі побутує говірка наддністрянського говору. У Наддністрянський реґіональний словник Гаврила Шила внесені такі слова, вживані у Баківцях:
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[5]:
Мова | Кількість | Відсоток |
---|---|---|
українська | 383 | 100% |
У селі є греко-католицька парафія Положення Ризи Пресвятої Богородиці.
У селі діє середня загальноосвітня школа І-ІІ ступенів.
У 1968 році у місцевій школі навчалося 160 учнів, працювало 14 вчителів, була бібліотека з книжковим фондом 12,5 тис. примірників та два дитячі садки.
У селі є клуб із залом на 120 місць.
За радянського часу у селі була партійна і комсомольська організації (створені в 1948 році), які у 1968 році об'єднували 29 комуністів і 45 членів ВЛКСМ.
На позачергових парламентських виборах 2019 року у селі функціонувала окрема виборча дільниця № 460311, розташована у приміщенні народного дому.
У селі діють підприємства:
За радянських часів у селі було створено колгосп «імені 60-річчя Радянської України». Господарство спеціалізувалося на вирощуванні зернових і технічних культур, розведенні племінних телиць та відгодівлі великої рогатої худоби. Колгосп обробляв 6078 га сільськогосподарських угідь, у тому числі 4647 га орної землі. Відтак, у часи незалежної України, землі колгоспу розділили на паї між жителями селами.
Споруджено пам'ятник Тарасові Шевченку (1989).
Встановлено пам'ятник односельцям-воякам УПА, які загинули 27 лютого 1947 року в Баківському ліс на місці повстанської криївки (1995). Стела споруджена в традиціях українського січового стрілецтва, зверху якої розміщено головний орден УПА «Бойові заслуги». Встановлено пам'ятний Хрест на честь воїнів УПА сотні «Берези», які загинули від рук НКВД (2009).
Також є пам'ятка природи — тополя чорна (осокір) — «патріарх», яку, за легендою, посадив Богдан Хмельницький.
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.