Анхель Ді Марія
аргентинський футболіст З Вікіпедії, вільної енциклопедії
аргентинський футболіст З Вікіпедії, вільної енциклопедії
А́нхель Фабіа́н ді Марі́я Ерна́ндес (ісп. Ángel Fabián Di María Hernández; нар. 14 лютого 1988 року, Росаріо, Аргентина) — аргентинський футболіст, півзахисник лісабонської «Бенфіки».
.jpg) | ||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Особисті дані | ||||||||||||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Повне ім'я | Анхель Фабіан ді Марія Ернандес | |||||||||||||||||||||||||||||||||
| Народження | 14 лютого 1988 (36 років) | |||||||||||||||||||||||||||||||||
| Росаріо, Аргентина | ||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Зріст | 178 см | |||||||||||||||||||||||||||||||||
| Вага | 75 кг | |||||||||||||||||||||||||||||||||
| Прізвисько | Локшина (ісп. El Fideo)[1][2][3] | |||||||||||||||||||||||||||||||||
| Громадянство | Аргентина[4] Італія | |||||||||||||||||||||||||||||||||
| Позиція | правий півзахисник | |||||||||||||||||||||||||||||||||
| Інформація про клуб | ||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Поточний клуб | «Бенфіка» | |||||||||||||||||||||||||||||||||
| Номер | 11 | |||||||||||||||||||||||||||||||||
| Юнацькі клуби | ||||||||||||||||||||||||||||||||||
| 1992-2005 | «Росаріо Сентраль» | |||||||||||||||||||||||||||||||||
| Професіональні клуби* | ||||||||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Національна збірна | ||||||||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
* Ігри та голи за професіональні клуби | ||||||||||||||||||||||||||||||||||
Вихованець клубу «Росаріо Сентраль», в 2007 році Ді Марія переїхав до Європи, підписавши контракт з португальською «Бенфікою». 3 роки потому футболіст за 25 млн євро був куплений мадридським «Реалом», у складі якого Ді Марія став чемпіоном Іспанії і переможцем Ліги чемпіонів. У серпні 2014 роки півзахисник перейшов в «Манчестер Юнайтед». Заплачені за його трансфер 59,7 млн фунтів були рекордом для англійських клубів.
З 2008 по 2024 роки Ді Марія регулярно викликався в збірну Аргентини. Анхель — володар золотої медалі пекінської Олімпіади і учасник чотирьох чемпіонатів світу. Чемпіон світу 2022 року.
Анхель Ді Марія з 13 років займався у «Росаріо Сентраль» і саме в цьому клубі вперше заявив про себе. У 17 років він дебютував в основному скаладі свого клубу. Через кілька років до нього проявили інтерес Європейські клуби.
Після відмінного виступу і перемоги на молодіжному чемпіонаті світу 2007 (в ході турніру гравець забив 3 голи) Ді Марію купила португальська «Бенфіка» за 6 млн євро . Президент «Бенфіки» Луїш Феліпе Вієйра заявив, що купує відмінну заміну Сімау Саброза на найближчі 5 років.
«Королівський клуб» офіційно оформив трансфер гравця 28 червня 2010. Угода була розрахована на 6 років. Сума трансферу склала від 25 млн євро плюс 5 млн після внесення гравця в заявочний лист клубу.
29 серпня він дебютував у складі клубу в матчі першого туру чемпіонату Іспанії проти «Мальорки». 18 вересня Ді Марія забив перший гол за Реал (Мадрид), принісши перемогу своїй команді в грі з «Реал-Сосьєдадом» . Десять днів по тому він забив свій перший гол у Лізі чемпіонів, який приніс мадридцям перемогу в матчі проти «Осера».
У грудні Анхель звернувся до керівництва «Реала» з проханням збільшити заробітну плату з 1,8 млн до 3,5 млн євро на рік. 12 червня контракт був продовжений до 2018 року .
26 серпня 2014 Ді Марія підписав п'ятирічний контракт з «Манчестер Юнайтед». Сума трансферу склала 59,7 млн фунтів стерлінгів, що стало трансферним рекордом для англійських клубів.У команді він отримав футболку з номером «7». 30 серпня дебютував за «червоних дияволів», вийшовши в стартовому складі на матч з «Бернлі». 14 вересня в грі проти «Куїнз Парк Рейнджерс» Ді Марія забив свій перший гол у складі «Манчестер Юнайтед», а також віддав гольову передачу на Хуана Мату.
Після невдалого сезону в «Манчестер Юнайтед» Ді Марія вирішив покинути Англію і 6 серпня 2015 став футболістом «Парі Сен-Жермен», підписавши контракт до 2019 року. Сума трансферу склала 63 млн євро.
В своєму дебютному сезоні за паризький клуб, Анхель зміг встановити рекорд по кількості здійснених гольових передач в Чемпіонаті Франції. 18 асистів на рахунку Ді Марії. Минулий рекорд належав гравцю «Сошо» Марвену Мартену, який в сезоні 2010/11 асистував 17 раз.[5]
20 травня повідомлялося на сайті клубу, півзахисник ПСЖ Анхель Ді Марія покине французький клуб після завершення сезона[6].
Сезон 2022/23 провів в італійському «Ювентусі», взявши участь у 40 іграх усіх турнірів і забивши 8 голів.
5 липня 2023 року досвідчений 35-річний гравець повернувся до португальсьої «Бенфіки», за яку востаннє грав 13-ма роками раніше. Першим матчем після повернення для аргентинця стала гра за Суперкубок Португалії 2023, в якій він відсвяткував повернення забитим голом, який став вирішальним і приніс «Бенфіці» цей трофей.
Зі стартом Прімейри 2023/24 Ді Марія підтвердив свої амбіції стати важливою складовою лінії атаки лісабонців, забивши по голу у трьох із чотирьох стартових матчів.
У 2007 році Ді Марія був викликаний до молодіжної збірної Аргентини на молодіжний чемпіонат Південної Америки в Парагваї. У тому ж році Ді Марія взяв участь і у молодіжному чемпіонаті світу в Канаді. Півзахисник забив 3 м'ячі і допоміг Аргентині стати чемпіоном.
Рік потому Ді Марія був викликаний в олімпійську збірну для участі в літній Олімпіаді в Пекіні. Аргентинці зуміли виграти золоті медалі, а Анхель записав на свій рахунок два переможних м'ячі в плей-оф — в чвертьфіналі зі збірною Нідерландів (2:1) і у фінальному матчі з командою Нігерії (1:0).
6 вересня 2008 півзахисник дебютував за основну збірну Аргентини в матчі з командою Парагваю.
Був учасником чемпіонату світу 2010 року, де взяв участь у всіх п'яти іграх своєї команди на турнірі, який завершився для аргентинців поразкою у чвртьфіналі від Німеччини.
На своєму другому мундіалі, чемпіонаті світу 2014, Ді Марія був ключовим півзахисником арентинської збірної, а у грі 1/8 фіналу став автором голу у ворота збірної Швейцарії на останніх хвилинах додаткового часу, що дозволив його команді пройти до наступної стадії змагання. У чвертьфінальній грі проти збірної Бельгії надірвав м'яз, був замінений на 33-й хвилині гри та пропустив решту матчів Аргентини на турнірі, який завершився для неї поразкою у фіналі і другим місцем. Попри передчасне завершення виступів на мундіалі через травму Ді Марія був включений до списку з десяти гравців-номінантів на приз найкращому гравцю турніру.
Згодом брав участь у двох Кубках Америки — у 2015 і 2016 роках, на обох турнірах аргентинці сягнули фіналів, в яких обидва рази зазнали прикрих поразок від збірної Чилі у серіях післяматчевих пенальті після нульових нічиїх в основний і додатковий час. На першому турнірі Анхель був учасником усіх шести ігор своєї команди. На другому розпочинав як основний півзахисник, у стартовій грі групового етапу відзначився голом у ворота збірної Чилі, а згодом асистував Еверу Банезі, який забив другий м'яч зустрічі. Утім у другій грі групового етапу зазнав травми, яка виявилася не дуже важкою, і гравець зміг відновитися, аби вийти на поле вже за два тижні у фінальній грі турніру.
У травні 2018 року включений до заявки збірної на свою третю світову першість — тогорічний чемпіонат світу в Росії.
На своєму четвертому чемпіонаті став чемпіоном світу, доклався до перемоги у фінальному матчі, забивши гол.[7]
У 2011 році Ді Марія одружився з Хорхеліною Кардосо. 22 квітня 2013 у пари народилася дочка Міа.
Станом на 2 вересня 2023 року
| Сезон | Команда | Чемпіонат | Національний кубок | Континентальні кубки | Інші змагання | Усього | |||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Ліга | Ігор | Голів | Ліга | Ігор | Голів | Ліга | Ігор | Голів | Ліга | Ігор | Голів | Ігор | Голів | ||
| 2005–06 |  «Росаріо Сентраль» | ПД | 10 | 0 | - | - | - | КЛ | 4 | 0 | - | - | - | 14 | 0 |
| 2006–07 | ПД | 25 | 6 | - | - | - | - | - | - | - | - | - | 25 | 6 | |
| Усього за «Росаріо Сентраль» | 35 | 6 | - | - | 4 | 0 | - | - | 39 | 6 | |||||
| 2007–08 |  «Бенфіка» | ПЛ | 26 | 0 | КП+КЛ | 5+3 | 0 | ЛЧ+КУЄФА | 6+4 | 0+1 | - | - | - | 44 | 1 |
| 2008–09 | ПЛ | 24 | 2 | КП+КЛ | 1+5 | 0+1 | КУЄФА | 5 | 1 | - | - | - | 35 | 4 | |
| 2009–10 | ПЛ | 26 | 5 | КП+КЛ | 1+4 | 0+1 | ЛЄ | 14 | 4 | - | - | - | 45 | 10 | |
| 2010–11 |  «Реал Мадрид» | ПД | 35 | 6 | КІ | 8 | 0 | ЛЧ | 10 | 3 | - | - | - | 53 | 9 |
| 2011–12 | ПД | 23 | 5 | КІ | 0 | 0 | ЛЧ | 7 | 2 | СІ | 2 | 0 | 32 | 7 | |
| 2012–13 | ПД | 32 | 7 | КІ | 7 | 1 | ЛЧ | 11 | 0 | СІ | 2 | 1 | 52 | 9 | |
| 2013–14 | ПД | 34 | 4 | КІ | 7 | 4 | ЛЧ | 11 | 3 | - | - | - | 52 | 11 | |
| серп. 2014 | ПД | 0 | 0 | КІ | 0 | 0 | ЛЧ | 0 | 0 | СУ+СІ+КЧС | 1+0+0 | 0 | 1 | 0 | |
| Усього за «Реал Мадрид» | 124 | 22 | 22 | 5 | 39 | 8 | 5 | 1 | 190 | 36 | |||||
| серп. 2014–15 |  «Манчестер Юнайтед» | ПЛ | 27 | 3 | КА+КЛ | 5+0 | 1+0 | - | - | - | - | - | - | 32 | 4 |
| 2015–16 |  «Парі Сен-Жермен» | Л1 | 29 | 10 | КФ+КЛ | 4+4 | 0+2 | ЛЧ | 10 | 3 | СФ | 0 | 0 | 47 | 15 |
| 2016–17 | Л1 | 29 | 6 | КФ+КЛ | 3+3 | 1+3 | ЛЧ | 7 | 4 | СФ | 1 | 0 | 43 | 14 | |
| 2017–18 | Л1 | 30 | 11 | КФ+КЛ | 6+4 | 7+2 | ЛЧ | 5 | 1 | СФ | — | — | 45 | 21 | |
| 2018–19 | Л1 | 30 | 12 | КФ+КЛ | 4+2 | 3+0 | ЛЧ | 8 | 2 | СФ | 1 | 2 | 45 | 19 | |
| 2019–20 | Л1 | 26 | 8 | КФ+КЛ | 2+3 | 0+1 | ЛЧ | 9 | 3 | СФ | 1 | 1 | 41 | 13 | |
| 2020–21 | Л1 | 27 | 4 | КФ | 5 | 0 | ЛЧ | 10 | 1 | СФ | 1 | 0 | 43 | 5 | |
| 2021–22 | Л1 | 26 | 5 | КФ | 0 | 0 | ЛЧ | 5 | 0 | СФ | 0 | 0 | 31 | 5 | |
| Усього за «Парі Сен-Жермен» | 197 | 56 | 40 | 19 | 54 | 14 | 4 | 3 | 295 | 92 | |||||
| 2022–23 |  «Ювентус» | A | 26 | 4 | КІ | 4 | 0 | ЛЧ+ЛЄ | 3+7 | 0+4 | - | - | - | 40 | 8 |
| 2023–24 | «Бенфіка» | ПЛ | 4 | 3 | КП+КЛ | 0 | 0 | ЛЧ | 0 | 0 | СП | 1 | 1 | 5 | 4 |
| Усього за «Бенфіку» | 77 | 8 | 19 | 2 | 29 | 6 | 1 | 1 | 126 | 17 | |||||
| Усього за кар'єру | 489 | 101 | 90 | 27 | 136 | 32 | 10 | 5 | 725 | 165 | |||||
Станом на 2 вересня 2023 року
Олімпійський чемпіон :2008Seamless Wikipedia browsing. On steroids.