Анна Ярославна
французька королева, середня дочка Великого князя Київського Ярослава I Мудрого / З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Шановний Wikiwand AI, Давайте зробимо це простіше, відповівши на ключові запитання:
Чи можете ви надати найпопулярніші факти та статистику про Анна Ярославна?
Підсумуйте цю статтю для 10-річної дитини
А́нна Яросла́вна (близько 1032 — 5 вересня 1075[3]) — київська князівна, королева Франції (1051—1060)
Анна Ярославна | |
---|---|
Мозаїка | |
Королева Франції | |
19 травня 1051 — 4 серпня 1060 | |
Попередник | Матильда Фризька |
Наступник | Берта Голландська |
Регент Франції | |
1060 — 1069 | |
| |
Народився |
1025[1] Київська Русь |
Помер |
1070-ті[1] Франція |
Відомий як | аристократка |
Батько | Ярослав Мудрий[1][2] |
Мати | Інгігерда[2] |
У шлюбі з |
Генріх I Рауль IV де Вексен |
Діти |
Філіпп I Гуго Великий |
Релігія | Католицька церква |
Дочка великого київського князя Ярослава Мудрого та його другої дружини, шведської принцеси Інгігерди[4], дочки короля Улофа III[5]. Онука київського князя Володимира Святославича[6]. Друга дружина французького короля Генріха I (1051—1060)[3]. Мати французького короля Філіппа І та вермандуанського графа Гуго, що був одним із керівників Першого Хрестового походу[3][4].
Згадується переважно в іноземних джерелах[3], а також документах Київського Печерського монастиря XVII ст[4]. Привезла до Королівства Франція великий посаг, що познайомив французів з культурою Київської Русі (за легендою з княжною пов'язують Реймське Євангеліє, на якому присягали королі Франції[4]). Після смерті чоловіка-короля вдруге вийшла заміж за лідера опозиції Рауля IV, графа Валуа (1062), що вже мав законну дружину[3]. Була змушена покинути двір через політичну кризу, спричинену її одруженням[4]. Залишила малолітнього сина Філіппа на регента Балдуїна V Фландрського, свояка покійного короля[7]. Після смерті графа Валуа повернулася до двору (1074).
Впливала на внутрішню і зовнішню політику королівства, спільно з сином підписувала державні акти (на одному з них є кириличний підпис: «Анна Ръина», тобто «Анна королева»)[3]. Листувалася зі Святим Престолом (відомий лист Папи Римського Миколая II (1059), в якому він наголошує на її благочесті й щедрості до Католицької церкви)[8]. Заснувала монастир святого Вікентія в Санлісі (1065), на північ від Парижа, що був її резиденцією[9]. Востаннє згадується на документі під 1075 роком[3]. Подальша доля невідома. Окрім материнської шведської мови, знала давньоруську, латину, грецьку й французьку.