Алани
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Алáни (лат. Alani, грец. Άλανοί, дав.-рус. Яси) — макроетнонім, відомий з часів античності, який застосовувався до великого загалу кочових іранських племен (переважно північних іранців). Ймовірно, спочатку етнонім алани був самоназвою певної групи племен, але вже до ІІІ сторіччя він майже повністю замінив такі макроетноніми, як сармати та аорси. Відомості чи згадки про аланів є в таких авторів як Валерій Флакк, Марк Лукан, Сенека, Пліній Старший, Йосип Флавій, в сирійських, китайських, вірменських та грузинських хроніках.
Алани | |
---|---|
Міграції алан в період Великого переселення народів | |
Близькі до: | Сармати, Роксолани, Осетини |
Релігія | Скіфський пантеон, Християнство |
Основним заняттям аланів було кочове скотарство в поєднанні з землеробством, а згодом — і з ремеслами.
Для аланів характерна самобутня і яскрава культура, одним з проявів якої є так званий поліхромний «бірюзово-золотий» стиль ювелірних виробів.
У XIII столітті у чорноморських степах з'явилася нова хвиля аланів, постали їхні поселення міського типу в Криму, Нижньому Подніпров'ї[1] й Молдові, але незабаром вони загинули під ударами монголів.
Монголи, розгромивши Аланію і захопили до кінця 1230-х років родючі рівнинні райони Передкавказзя, змусили уцілілих аланів сховатися в горах Центрального Кавказу і в Закавказзі. Ймовірно, певні групи аланів, разом з іншими групами сарматського кола, дали початок сучасним осетинам[2].